Електрику їм
відключили, тож навіть попити гарячого чаю не виходить, руки помити у теплій
воді – також.
Минулої неділі, коли стовпчики термометрів фіксували температуру 200С, коли на центральному ринку «Коржівський» і продавців, і покупців було зовсім мало, у м`ясному павільйоні іскрилося «життя».
Щоправда, споглядаючи задубілі пальчики жіночок, які відрізали, важили м`ясце і сальце, хотілося важко зітхати і співчувати. Непростими й нелегкими були їхні іскри, їхня робота з прагненням самим заробити копійку і людей задовольнити необхідним товаром. І це у ситуації, коли сплачуються необхідні грошові збори, за які б мусили існувати елементарні вигоди, санітарногігєнічні умови. Вигод нині – нема, лише одна ностальгія за колишнім мирним буттям, за тим позитивним, що існувало.Хтось каже:
«А кому взагалі сьогодні, у війну, добре?» Може, й так, а може, й ні. Бо за
даними статистики, кількість мільйонерів, представників великого бізнесу зросла
у складний час вдвічі, зате в сфері малого бізнесу, особливо в прифронтових
регіонах, спостерігається зовсім протилежна тенденція. ФОПи, платники ПДВ ледь
животіють. Позитив в одному: духом прості українці не падають!
Комментариев нет:
Отправить комментарий