Цей день був особливим. На посадці молодої сосни в угіддях Єлінського лісництва працював не лише колектив підприємства, а й численна делегація управлінців Корюківського лісгоспу на чолі з директором Петром Погребняком, Тур’янський сільський голова Валентин Чепурко, вихованці шкільного лісництва з Нових Борович і навіть благочинний церков району отець Павло (Фазан) та настоятель храму Різдва Богородиці в Тур’ї отець Михайло (Дребот). На ділянці панувала надзвичайна атмосфера. Не було поділу на начальників і підлеглих, на досвідчених і молодих. Хто взявся за інструмент, хто запасся садивним матеріалом – і закипіла робота…
Усіх учасників садіння лісу об’єднала добра пам’ять про лісничого А.І. Данильченка, якого наприкінці зими здолала невблаганна хвороба. Про таких кажуть: йому б ще жити й жити… По собі він залишив хороші спогади. Був людиною простою, як-то кажуть, з народу. Дбайливий сім’янин, вірний друг, професіонал своєї справи (віддав лісівництву майже сорок років). Любив природу, вмів пожартувати в товариському колі. Брав участь у відродженні церковного життя на Щорсівщині та відбудові партизанського меморіального комплексу «Лісоград». А скільки лісу піднялося в нашому краї за часів його керівництва! Мабуть, саме тому лісівники нещодавно й вирішили: покласти лише квіти на його могилу – буде замало. Треба зробити щось таке, що б десятиліттями нагадувало прийдешнім поколінням про А.І. Данильченка. Радилися не дуже довго, бо варіант напрошувався сам собою: посадити ділянку лісу, котра й стане ніби живим пам’ятником. Щоб вже сама назва цієї місцини збереглася серед людей як спогад про лісничого. Щоб шумів поміж струнких дерев вітер й неначе шепотів: вічна йому пам’ять…
Новий керівник Єлінського лісництва О.А. Данильченко розповів «Променю», що протягом години вдалося засадити сосною площу майже в гектар. Тепер справа за доглядом молодих культур. Попереду ж ще чимало роботи, зокрема – примножувати лісовий фонд держави. Словом, працювати так, як і раніше, так, як добре вміють тутешні лісівники.
Олег МІРОШНИЧЕНКО
Фото автора
Усіх учасників садіння лісу об’єднала добра пам’ять про лісничого А.І. Данильченка, якого наприкінці зими здолала невблаганна хвороба. Про таких кажуть: йому б ще жити й жити… По собі він залишив хороші спогади. Був людиною простою, як-то кажуть, з народу. Дбайливий сім’янин, вірний друг, професіонал своєї справи (віддав лісівництву майже сорок років). Любив природу, вмів пожартувати в товариському колі. Брав участь у відродженні церковного життя на Щорсівщині та відбудові партизанського меморіального комплексу «Лісоград». А скільки лісу піднялося в нашому краї за часів його керівництва! Мабуть, саме тому лісівники нещодавно й вирішили: покласти лише квіти на його могилу – буде замало. Треба зробити щось таке, що б десятиліттями нагадувало прийдешнім поколінням про А.І. Данильченка. Радилися не дуже довго, бо варіант напрошувався сам собою: посадити ділянку лісу, котра й стане ніби живим пам’ятником. Щоб вже сама назва цієї місцини збереглася серед людей як спогад про лісничого. Щоб шумів поміж струнких дерев вітер й неначе шепотів: вічна йому пам’ять…
Новий керівник Єлінського лісництва О.А. Данильченко розповів «Променю», що протягом години вдалося засадити сосною площу майже в гектар. Тепер справа за доглядом молодих культур. Попереду ж ще чимало роботи, зокрема – примножувати лісовий фонд держави. Словом, працювати так, як і раніше, так, як добре вміють тутешні лісівники.
Олег МІРОШНИЧЕНКО
Фото автора
Комментариев нет:
Отправить комментарий