Надзвичайна подія днями спіткала рогізківчанина В.М. Вороб`я. Про цю поважну людину, її ставлення до подій в громаді, нелегку особисту долю у «Промені» вже друкувалася не одна оповідь.
І ось – новий інформаційний привід, на жаль, не зовсім втішний. Йдеться про те, як додому до Василя Мусійовича приходили дві незнайомі жінки (казав, що чорняві, приємної зовнішності), начебто у пошуку білої квасолі. За їхніми словами, квасоля була потрібна для якогось з інтернатів. Також дамочки розпитували і про нерухомість, людей, у яких можна придбати недорогі будинки. Невдовзі після того, як жіночки пішли, Василь Мусійович отямився і поліз перевіряти заховані в одну з кишень осіннього пальта гроші, майже 15 тисяч гривень. Каже: «Були банкноти і по 500, і по 200 грн, а тепер у тій кишені порожньо. Один лише вітер гуляє!»
Отримавши такий удар, дідусь негайно викликав поліцію. Оперативна група відреагувала, як треба. Приїжджали, дивилися, опитували, але досі зловмисниць не знайшли. Висували версію, що, можливо, Василь Мусійович сам кудись заощаджені тисячі переклав.
– Та ж ні! – схвильовано розповідає він газетярям свою біду і клопочеться, журиться й журиться…
Олена КОМПАНЕЦЬ, фото автора
І ось – новий інформаційний привід, на жаль, не зовсім втішний. Йдеться про те, як додому до Василя Мусійовича приходили дві незнайомі жінки (казав, що чорняві, приємної зовнішності), начебто у пошуку білої квасолі. За їхніми словами, квасоля була потрібна для якогось з інтернатів. Також дамочки розпитували і про нерухомість, людей, у яких можна придбати недорогі будинки. Невдовзі після того, як жіночки пішли, Василь Мусійович отямився і поліз перевіряти заховані в одну з кишень осіннього пальта гроші, майже 15 тисяч гривень. Каже: «Були банкноти і по 500, і по 200 грн, а тепер у тій кишені порожньо. Один лише вітер гуляє!»
Отримавши такий удар, дідусь негайно викликав поліцію. Оперативна група відреагувала, як треба. Приїжджали, дивилися, опитували, але досі зловмисниць не знайшли. Висували версію, що, можливо, Василь Мусійович сам кудись заощаджені тисячі переклав.
– Та ж ні! – схвильовано розповідає він газетярям свою біду і клопочеться, журиться й журиться…
Олена КОМПАНЕЦЬ, фото автора
Комментариев нет:
Отправить комментарий