Цього тижня до редакції прийшла мешканка Щорса, 60-річна Н.М. Селіверстова і розповіла про випадок, який трапився з нею 2 лютого. Того дня зранку
вона побувала в справах у райуправлінні Пенсійного фонду, а коли вирішила сходити на базар, то пішла вулицею Святотроїцькою (раніше - ім.Свердлова). Йшла пенсіонерка, як і завжди, краєм дороги, аж раптом впала, а її нога майже по пояс провалилася під землю. Н.М. Селіверстова перелякалася мало не на смерть. Згадує: „У мене перехопило подих, страх холодною рукою ніби вчепився в серце. У голові думки крутилися з неймовірною швидкістю, я не знала, куди потрапила, що буде і як діяти далі. Як на зло, вулиця виглядала безлюдною, навіть покликати когось на допомогу не вдалося. Аж раптом побачила, як неподалік з’явився хлопчина років 14-ти. Саме його й попрохала подати мені руку...”
Як з’ясувалося, пенсіонерка ледве не впала у каналізаційний колодязь глибиною понад три метри. (Три бетонні кільця). На ньому не було люка, отвір зверху прикривали зогнилі дошки. Схоже, Н.М. Селіверстовій просто пощастило, що внаслідок оказії не опинилася на самісінькому дні. (До речі, вона висловлює найщиріші слова подяки хлопцю, який їй допоміг. У наш час навіть не кожна доросла людина здатна на такий вчинок. Про одне лише шкодує: через хвилювання навіть не спитала, які ім’я та прізвище у рятівника, щоб висловити спасибі його батькам та вчителям).
Загалом же ця історія вкотре нагадала про той стан, в якому перебуває комунальне господарство. Н.М. Селіверстова цілком резонно обурюється й каже: „А якщо б провалилася в яму дитина? Як би її потім знайшли? Просто жах, страшно навіть подумати. Хто повинен відповідати за стан таких об’єктів і наявність люків? До речі, мій родич зателефонував у ПрАТ „Комунальник” і висловив претензії, але йому відповіли, що каналізаційний колодязь на Свердлова не перебуває у віданні цього підприємства. Дивно. Хто ж тоді має відношення до нього? Бо після прикрого випадку 2 лютого над колодязем з’явився щит з горбиля. На скільки його вистачить – рік чи два – покаже час...”
Наостанок треба констатувати, що першопричина проблеми – у масових крадіжках люків. На жаль, правоохоронці за останні роки чомусь так і не спромоглися встановити, хто це зробив.
Олег МІРОШНИЧЕНКО
вона побувала в справах у райуправлінні Пенсійного фонду, а коли вирішила сходити на базар, то пішла вулицею Святотроїцькою (раніше - ім.Свердлова). Йшла пенсіонерка, як і завжди, краєм дороги, аж раптом впала, а її нога майже по пояс провалилася під землю. Н.М. Селіверстова перелякалася мало не на смерть. Згадує: „У мене перехопило подих, страх холодною рукою ніби вчепився в серце. У голові думки крутилися з неймовірною швидкістю, я не знала, куди потрапила, що буде і як діяти далі. Як на зло, вулиця виглядала безлюдною, навіть покликати когось на допомогу не вдалося. Аж раптом побачила, як неподалік з’явився хлопчина років 14-ти. Саме його й попрохала подати мені руку...”
Як з’ясувалося, пенсіонерка ледве не впала у каналізаційний колодязь глибиною понад три метри. (Три бетонні кільця). На ньому не було люка, отвір зверху прикривали зогнилі дошки. Схоже, Н.М. Селіверстовій просто пощастило, що внаслідок оказії не опинилася на самісінькому дні. (До речі, вона висловлює найщиріші слова подяки хлопцю, який їй допоміг. У наш час навіть не кожна доросла людина здатна на такий вчинок. Про одне лише шкодує: через хвилювання навіть не спитала, які ім’я та прізвище у рятівника, щоб висловити спасибі його батькам та вчителям).
Загалом же ця історія вкотре нагадала про той стан, в якому перебуває комунальне господарство. Н.М. Селіверстова цілком резонно обурюється й каже: „А якщо б провалилася в яму дитина? Як би її потім знайшли? Просто жах, страшно навіть подумати. Хто повинен відповідати за стан таких об’єктів і наявність люків? До речі, мій родич зателефонував у ПрАТ „Комунальник” і висловив претензії, але йому відповіли, що каналізаційний колодязь на Свердлова не перебуває у віданні цього підприємства. Дивно. Хто ж тоді має відношення до нього? Бо після прикрого випадку 2 лютого над колодязем з’явився щит з горбиля. На скільки його вистачить – рік чи два – покаже час...”
Наостанок треба констатувати, що першопричина проблеми – у масових крадіжках люків. На жаль, правоохоронці за останні роки чомусь так і не спромоглися встановити, хто це зробив.
Олег МІРОШНИЧЕНКО
Комментариев нет:
Отправить комментарий