Тиждень тому Світлана і Андрій веселилися на річниці свого весілля. Приймали сердечні вітання і побажання, у тому числі всіх благ майбутній дитині! Гадали: хто ж буде? Хлопчик чи дівчинка? (УЗД Світлана принципово не робила, через що з лікарями виникали справжні розбірки).
Подружжя жило і раділо, бачило райдужне майбуття, щастя свого ще ненародженого малюка. Професія у молодих була цілком романтичною – вони торгові представники, яким волею роботи доводилося місяці проводити в поїздках, відрядженнях. Своє заняття Світлана дуже любила, тому, зрозумівши, що вагітна, у жіночу консультацію не пішла – а раптом почнуть відмовляти від нового проекту, в який ледь потрапила, який обіцяв нові відкриття і хорошу зарплату. Понадіялась на свою молодість, міцне здоров’я і не стала піддавати ризику кар’єрний ріст, перспективу заробити грошей. І в Андрії не сумнівалася: він завжди уважний, люблячий, ніжний.
Ось і відрядження те закінчилося, ось і настав час, коли вони опинилися вдома, коли треба було йти на прийом до лікаря жіночої консультації. Той визначив строк вагітності 23-24 тижні, дорікнувши Свєті у пізній першій явці. Мовляв, прийти варто було, принаймні, чотири тижні назад. При цьому він якось підозріло розглядав червонувато-бурий висип на її тілі, розкиданий ділянками у вигляді фігур невизначеної форми.
- Це комахи накусали! Їх увечері в саду море, і біля річки!
Але пояснення Світлани, схоже, ніхто не чув. Її відправили на дослідження крові на реакцію Вассермана (сифіліс), на прийом до дерматолога. Вона туди не пішла, бо вірила: пройде. Через три дні у консультації був готовий аналіз – чотири хрестики на звичайному бланку, кричали про трагедію: реакція на сифіліс виявилася різко позитивною.
На черговий виклик до медзакладу Свєта прийшла злою, з криком, звинуваченнями у неправильності результатів аналізів, вимогою повторного дослідження…
Чекаючи наступних результатів, прокручувала у голові своє життя, стосунки з милим, їхнє ставлення одне до одного. Не розуміла: як взагалі таке могло статися, адже вона Андрія жодного разу не зрадила і він її також?
Цей день настав. Аналіз за класичною методикою знову дав позитивний результат. І подальше обстеження підтвердило – Андрій хворий сифілісом. Давність захворювання у нього більша, ніж у Світлани, тож, без сумніву, її заразив він. А хто його?
Розмова була довгою, складною. Як виявилося, за 3 тижні до весілля у чоловіка відбулося випадкове знайомство і така ж випадкова близькість з молодою дівчиною Лєрою. Прізвища не знає, адреси також, лише трохи пригадує квартиру, куди вона запросила. Де працює? Може, у Чернігові? Туди приїжджала вступати до інституту, але не пройшла за конкурсом. Словом, тепер треба було її шукати. І Світлана з Андрієм, об’їздивши не одну адресу, знайшли… повію. Слава Богу, на той час потрібні заходи для її лікування були вжиті, розшукана решта клієнтів (крім Андрія), з ким у неї були статеві контакти.
А тепер – про моральний бік цієї історії. Хто винен у тому, що трапилося? У тому, що дві людини захворіли? У тому, що одне людське життя не з`явилося на світ? Якби Світлана прийшла до акушера-гінеколога на початку вагітності, їй би встигли провести курс лікування, зводячи до мінімуму ризик народження хворої дитини. І не довелося б у такий пізній період, попри ризики, припиняти вагітність. А Андрій? Чому так легко пішов на випадковий зв'язок? Адже навіть думки про те, що це надовго, у нього не було, адже у відділенні РАЦС вже лежала заява про реєстрацію шлюбу зі Світланою.
Для молодої пари, яка оповита любов’ю, ця історія стала важким випробуванням. Вони разом. Лікуються, і, звичайно, одужають. Але забути подібне потрясіння не можуть. І не забудуть ніколи.
Ольга ІВАНОВА
P.S. Імена героїв змінено, а сюжет – дійсно правдивий.
Подружжя жило і раділо, бачило райдужне майбуття, щастя свого ще ненародженого малюка. Професія у молодих була цілком романтичною – вони торгові представники, яким волею роботи доводилося місяці проводити в поїздках, відрядженнях. Своє заняття Світлана дуже любила, тому, зрозумівши, що вагітна, у жіночу консультацію не пішла – а раптом почнуть відмовляти від нового проекту, в який ледь потрапила, який обіцяв нові відкриття і хорошу зарплату. Понадіялась на свою молодість, міцне здоров’я і не стала піддавати ризику кар’єрний ріст, перспективу заробити грошей. І в Андрії не сумнівалася: він завжди уважний, люблячий, ніжний.
Ось і відрядження те закінчилося, ось і настав час, коли вони опинилися вдома, коли треба було йти на прийом до лікаря жіночої консультації. Той визначив строк вагітності 23-24 тижні, дорікнувши Свєті у пізній першій явці. Мовляв, прийти варто було, принаймні, чотири тижні назад. При цьому він якось підозріло розглядав червонувато-бурий висип на її тілі, розкиданий ділянками у вигляді фігур невизначеної форми.
- Це комахи накусали! Їх увечері в саду море, і біля річки!
Але пояснення Світлани, схоже, ніхто не чув. Її відправили на дослідження крові на реакцію Вассермана (сифіліс), на прийом до дерматолога. Вона туди не пішла, бо вірила: пройде. Через три дні у консультації був готовий аналіз – чотири хрестики на звичайному бланку, кричали про трагедію: реакція на сифіліс виявилася різко позитивною.
На черговий виклик до медзакладу Свєта прийшла злою, з криком, звинуваченнями у неправильності результатів аналізів, вимогою повторного дослідження…
Чекаючи наступних результатів, прокручувала у голові своє життя, стосунки з милим, їхнє ставлення одне до одного. Не розуміла: як взагалі таке могло статися, адже вона Андрія жодного разу не зрадила і він її також?
Цей день настав. Аналіз за класичною методикою знову дав позитивний результат. І подальше обстеження підтвердило – Андрій хворий сифілісом. Давність захворювання у нього більша, ніж у Світлани, тож, без сумніву, її заразив він. А хто його?
Розмова була довгою, складною. Як виявилося, за 3 тижні до весілля у чоловіка відбулося випадкове знайомство і така ж випадкова близькість з молодою дівчиною Лєрою. Прізвища не знає, адреси також, лише трохи пригадує квартиру, куди вона запросила. Де працює? Може, у Чернігові? Туди приїжджала вступати до інституту, але не пройшла за конкурсом. Словом, тепер треба було її шукати. І Світлана з Андрієм, об’їздивши не одну адресу, знайшли… повію. Слава Богу, на той час потрібні заходи для її лікування були вжиті, розшукана решта клієнтів (крім Андрія), з ким у неї були статеві контакти.
А тепер – про моральний бік цієї історії. Хто винен у тому, що трапилося? У тому, що дві людини захворіли? У тому, що одне людське життя не з`явилося на світ? Якби Світлана прийшла до акушера-гінеколога на початку вагітності, їй би встигли провести курс лікування, зводячи до мінімуму ризик народження хворої дитини. І не довелося б у такий пізній період, попри ризики, припиняти вагітність. А Андрій? Чому так легко пішов на випадковий зв'язок? Адже навіть думки про те, що це надовго, у нього не було, адже у відділенні РАЦС вже лежала заява про реєстрацію шлюбу зі Світланою.
Для молодої пари, яка оповита любов’ю, ця історія стала важким випробуванням. Вони разом. Лікуються, і, звичайно, одужають. Але забути подібне потрясіння не можуть. І не забудуть ніколи.
Ольга ІВАНОВА
P.S. Імена героїв змінено, а сюжет – дійсно правдивий.
Комментариев нет:
Отправить комментарий