1919-1920 роки наш район прожив у тяжких умовах громадянської війни: спочатку відбивали наступ денікінців, потім був запроваджений військовий стан у зв’язку з наступом війська Польщі. Не вистачало продуктів харчування, навколо нишпорили банди, одна за одною виникали епідемії.
Рада робітничих, селянських і червоноармійських депутатів робила все можливе для відновлення народного господарства, розвитку освіти і медицини, через суботники залучаючи до вирішення найбільш гострих проблем трудящих міста.
До 1940 року Сновськ має, крім депо і служб залізниці, промартіль «Червоний тартак» (потім меблева фабрика), ліспромгосп, завод з переробки овочів і фруктів, обозоремонтний і шкіряний зводи, фабрику індпошиву одягу. З 1929 по 1940 рік побудовано 275 житлових будинків (всього було 992), протяжність вулиць міста 26 км, в т.ч. 2 - з твердим покриттям. Діють районна і залізнична лікарні, три середні школи, залізнично-технічна школа і школа медсестер, районна бібліотека і профспілковий клуб, видається районна газета «Соціалістичний наступ».
У 1935 році місту присвоєно ім’я талановитого начдива, земляка Миколи Щорса, у 1939 – створюється його меморіальний музей.
Якщо у місті становлення нової влади йшло більш-менш спокійно, то села потерпали від впровадження нових форм господарювання. Лояльна до селян нова економічна політика, встановлена відразу після громадянської війни, дозволяла їм, сплативши податки, продавати лишки виробленої продукції, і село почало трохи підніматись, виділялись міцні господарства. Та оголошений партією курс на колективізацію і збільшення до непомірного податкового тиску призвело до селянських бунтів - таких, як жіночі в селах Рогізки і Кучинівка. Господарів, які не бажали здавати своє майно до колгоспу, висилили до Сибіру.
Першу комуну на території нашого району організували сім’ї з Хотунич і Петрівки, які переселились у 1924 році до Крестопівщини і, як базу, використовували панські господарські будівлі. Але проіснувала вона всього 2 роки. В період з 1925 по 1934 рік у всіх селах району були створені колгоспи, а в Суничному – радгосп ім.Димитрова (1940). З 1936 року діє Щорська МТС. В селах відкриваються школи, ФАПи, бібліотеки, клуби. З кожним роком зростають прибутки колгоспів.
Страшний голод 1932-1933 років не оминув і Сновщину, але, за свідченнями очевидців, його пом’ягшила наявність у нашому краї лісу і річки. Не оминули наш район і репресії 30-х років. Жертвами сталінізму стали вчителі, серед яких завідувач навчально-виховною частиною Сновської середньої школи, вчитель української мови Антон Григорович Клименко, якого звинуватили у націоналізмі. Не довіряв вождь і ветеранам громадянської війни: був заарештований і засланий у Магаданську область Антошин Давид Іванович, командир батареї Таращанського полку, який звільняв наш район від німців у 1918 році.
Але, не зважаючи на всі біди, зумовлені зміною влади, економічне і соціальне становище Щорського району у період з 1919 до 1940 року значно зміцнюється.
Н.МОКРОСНОП
P.S. При підготовці матеріалів «Миттєвості нашої історії» використані матеріали із фондів центральної бібліотеки, історичного музею, районного архіву, історичні дослідження Валентини Москаленко (Щорс), Петра Аліменка (с.Жовідь), Івана Стасенка (с.Рогізки).
Рада робітничих, селянських і червоноармійських депутатів робила все можливе для відновлення народного господарства, розвитку освіти і медицини, через суботники залучаючи до вирішення найбільш гострих проблем трудящих міста.
До 1940 року Сновськ має, крім депо і служб залізниці, промартіль «Червоний тартак» (потім меблева фабрика), ліспромгосп, завод з переробки овочів і фруктів, обозоремонтний і шкіряний зводи, фабрику індпошиву одягу. З 1929 по 1940 рік побудовано 275 житлових будинків (всього було 992), протяжність вулиць міста 26 км, в т.ч. 2 - з твердим покриттям. Діють районна і залізнична лікарні, три середні школи, залізнично-технічна школа і школа медсестер, районна бібліотека і профспілковий клуб, видається районна газета «Соціалістичний наступ».
У 1935 році місту присвоєно ім’я талановитого начдива, земляка Миколи Щорса, у 1939 – створюється його меморіальний музей.
Якщо у місті становлення нової влади йшло більш-менш спокійно, то села потерпали від впровадження нових форм господарювання. Лояльна до селян нова економічна політика, встановлена відразу після громадянської війни, дозволяла їм, сплативши податки, продавати лишки виробленої продукції, і село почало трохи підніматись, виділялись міцні господарства. Та оголошений партією курс на колективізацію і збільшення до непомірного податкового тиску призвело до селянських бунтів - таких, як жіночі в селах Рогізки і Кучинівка. Господарів, які не бажали здавати своє майно до колгоспу, висилили до Сибіру.
Першу комуну на території нашого району організували сім’ї з Хотунич і Петрівки, які переселились у 1924 році до Крестопівщини і, як базу, використовували панські господарські будівлі. Але проіснувала вона всього 2 роки. В період з 1925 по 1934 рік у всіх селах району були створені колгоспи, а в Суничному – радгосп ім.Димитрова (1940). З 1936 року діє Щорська МТС. В селах відкриваються школи, ФАПи, бібліотеки, клуби. З кожним роком зростають прибутки колгоспів.
Страшний голод 1932-1933 років не оминув і Сновщину, але, за свідченнями очевидців, його пом’ягшила наявність у нашому краї лісу і річки. Не оминули наш район і репресії 30-х років. Жертвами сталінізму стали вчителі, серед яких завідувач навчально-виховною частиною Сновської середньої школи, вчитель української мови Антон Григорович Клименко, якого звинуватили у націоналізмі. Не довіряв вождь і ветеранам громадянської війни: був заарештований і засланий у Магаданську область Антошин Давид Іванович, командир батареї Таращанського полку, який звільняв наш район від німців у 1918 році.
Але, не зважаючи на всі біди, зумовлені зміною влади, економічне і соціальне становище Щорського району у період з 1919 до 1940 року значно зміцнюється.
Н.МОКРОСНОП
P.S. При підготовці матеріалів «Миттєвості нашої історії» використані матеріали із фондів центральної бібліотеки, історичного музею, районного архіву, історичні дослідження Валентини Москаленко (Щорс), Петра Аліменка (с.Жовідь), Івана Стасенка (с.Рогізки).
Комментариев нет:
Отправить комментарий