Ганна Гаврилівна намагалася нікого з-поміж них не вирізняти. Та все ж саме Віка частіше була поряд і всотувала бабусину науку. Так склалося, що доживає віку немічна бабуся поруч із Вікторією. Молода жінка вже сама має трьох дітей, яких із чоловіком Станіславом виховують працелюбними. Усі вони живуть великою дружною родиною, доглядаючи бабусю Г.Г. Бобровник, скрашуючи її старечі літа.
Ганна Гаврилівна на городі вже не працює. А от про Вікторію сільський голова М.Ф.Деркач розповідає як про неабияку господиню. Крім традиційних культур (суниці вирощує ще й на продаж) полюбляє незвичні рослини. У палісаднику буяють улюблені троянди, а поруч зав`язують бутони хризантеми, розповзаються очитки, плетуться арками клематіси, пишно цвітуть жоржини, уживаються прості квіти з екзотичними, вишуканими. У заростях на кублі з автомобільної шини ховаються червонодзьобі лелеки – Віка сама зліпила їх із гіпсу, розмалювала. Тут же поряд – штучна водойма, в якій квітне рожева лілея Німфея. Цю квітку жінка замовила через улюблений журнал «Сільський вісник». А от місцеву білу водяну лілею діти розшукали й принесли з річки.
Взагалі у них це сімейне захоплення. Кожен зробив свій внесок до ландшафтного дизайну. І сімнадцятилітній Єгор, і чотирнадцятирічна Лєра, і п`ятирічний Владик поділяють захоплення батьків. Знайдуть бутовий камінь – несуть додому. Береги штучних водойм (їх у садку дві) обрамлені таким диким камінням. Побачать у лісі чи на лузі незвичну квітку – хочеться і в своєму чарівному куточку природи посадити таку.
– Деякі рослини самі «приходять» до нас, - посміхається Вікторія. – Так було з очеретом: бачите, які красиві калачі виросли. Ми їх не чіпаємо, просто біля них встановили скульптуру лебедя. А в обох ставочках у нас живе по півсотні карасиків – також їх діти принесли. Риба уже й перезимувала тут.
У зелені заховався симпатичний колобок. Зараз у процесі виготовлення черепаха й грибок. Але оскільки влітку багато іншої роботи, над фігурками більше працюють взимку. Родинне захоплення повністю поділяє і глава сімейства Станіслав. Його руками створено альтанку, в якій дзвінкоголосо струменіє маленький фонтанчик. Зараз уже вони мріють про великий фонтан, про декоративну альтанку і лавочку-гойдалку.
У цій рукотворній оазі під особливою увагою деревця персиків. Цьогоріч плоди досягали 200-грамової ваги. Діти змалечку, як і їх мама, оберігають кожну рослинку. Приміром, найменшенький, Владик, ніколи не наступить на квітку – знає, що для проходу є стежка. Вікторія пригадує, як в`єтнамські поросята вирвалися із вольєру й знищили клумбу. Вона довго невтішно ридала. Тепер тримають лише традиційних для нашої місцевості білих свиней. Є у них корова, птиця. Їх зовсім незлостивий пес гавкає виключно для того, аби проінформувати господарів про гостей.
А гості у них бувають часто. Приходять, аби помилуватися рукотворним раєм. Одного погляду досить, щоб зрозуміти, скільки зусиль потребує він. Зараз до Ганни Гаврилівни із Дніпродзержинська приїхала донька Валентина зі своєю онукою Софійкою. Віка рада рідні, бо мама і тітоньки розлетілися по всій Україні.
У селі зараз непросто з робочими місцями. Але той, хто хоче, завжди знайде собі справу до душі. Вікторія Горогодська каже, що навіть якщо б мала роботу, все одно знайшла б час для улюбленого заняття: прикрашати землю. І поки є такі небайдужі люди, Україні не загрожує занепад. Діти Вікторії і Станіслава уже підхопили добру родинну традицію заквітчувати отчий край, дбати про місце свого побутування, органічно поєднувати прекрасне і корисне.
Валентина ВОЛОКУШИНА
Фото автора
Комментариев нет:
Отправить комментарий