Начальник виборчого штабу партії «Хай зійде сонце» Григорій Тулиголова вранці зібрав агітаційний актив. Це були солісти, танцюристи, музиканти – одним словом, артисти. В останній момент до них приєднались не зовсім тверезі піротехніки. Всі були налаштовані по-бойовому: агітували за найкращих.
– Сьогодні наш шлях – на найменші села в районі, - оголосив начальник.
– Чого туди їхати? – спробував протестувати один з активістів. – У селах по два діди та по три баби.
– Поговори мені! – грізно глянув на нього Григорій Андрійович. – Що це за песимізм? Глава нашої партії заявляє: «Хай сонце зійде над кожною хатою!» Коли ми прийдемо до влади, ці вимираючі села оживуть. Усім ясно?
До обіду доїхали. Зупинилися посеред села – куди не глянь: бур’яни.
– Де тут у вас клуб? – питаємо в баби Марини, яка підійшла до машини, думаючи, що внук з Києва з дружками явився.
– Ось там був, - показала рукою баба. – Минулої зими спалили.
– Хто? – в один голос артисти.
– Ми і спалили. Зима була холодна. Запаси дров скінчилися, от і пустили клуб на обігрів: все одно він уже розвалювався.
– Бабусю, передайте всім, щоб ввечері приходили на концерт, артисти зі Щорса будуть виступати.
– Господи! – перехрестилась старенька. – З самого Щорса приїхали. Не до добра це – певно, ціни на продукти підскочать.
– Та заспокойся ти! - прикрикнув на неї дід Миколай. – Це перед виборами. Щоб ми знали, за кого віддавати голоси.
– А гречка буде? – поцікавилась баба Надя.
– Я питав. Сказали: машина з крупами застрягла в калюжі, буде пізніше.
– А що, сонце без партії тепер уже не вставатиме? – ні з того, ні з сього бовкнула баба Марина. Та їй ніхто не відповів.
– А я думала: батюшка приїхав, прибігла сповідатися, - зізналася баба Ніна.
– Я тобі й без батюшки гріхи відпущу, - розхоробрився дід Миколай. Всі засміялися.
– Там і гріха того було, - знітилася баба Ніна. – Всього два з половиною рази.
… А ввечері над селом загуркотіло, зашуміло, зарухалось, засяяло: почався концерт.
– Я думала, що зовсім глуха, а виходить, чую! - раділа баба Ніна. Заради такої події вона вбралася у вишиванку.
Артисти старалися. Барабани гриміли так, що собаки зривалися з ланцюгів. Ревли корови, мекали кози…
Динаміки мало не луснули: мовляв, хай і тут знають, що таке цивілізація.
Останнє слово було за піротехніками. Під завершальні музичні акорди буквально вибухнув феєрверк.
Від потужного залпу у баби Марини завалився погріб, у діда Миколая впала на хату стара береза, у баби Ніни корова вибігла з сараю разом з яслами.
Домашні гуси та качки, що зроду-віку не літали, залопотіли над селом.
А агітатори швидко зібрались, сіли в автобус і заспішили додому: завтра їх чекали нові села, нові виборці.
Георгій ЛЕПНЮК
– Сьогодні наш шлях – на найменші села в районі, - оголосив начальник.
– Чого туди їхати? – спробував протестувати один з активістів. – У селах по два діди та по три баби.
– Поговори мені! – грізно глянув на нього Григорій Андрійович. – Що це за песимізм? Глава нашої партії заявляє: «Хай сонце зійде над кожною хатою!» Коли ми прийдемо до влади, ці вимираючі села оживуть. Усім ясно?
До обіду доїхали. Зупинилися посеред села – куди не глянь: бур’яни.
– Де тут у вас клуб? – питаємо в баби Марини, яка підійшла до машини, думаючи, що внук з Києва з дружками явився.
– Ось там був, - показала рукою баба. – Минулої зими спалили.
– Хто? – в один голос артисти.
– Ми і спалили. Зима була холодна. Запаси дров скінчилися, от і пустили клуб на обігрів: все одно він уже розвалювався.
– Бабусю, передайте всім, щоб ввечері приходили на концерт, артисти зі Щорса будуть виступати.
– Господи! – перехрестилась старенька. – З самого Щорса приїхали. Не до добра це – певно, ціни на продукти підскочать.
– Та заспокойся ти! - прикрикнув на неї дід Миколай. – Це перед виборами. Щоб ми знали, за кого віддавати голоси.
– А гречка буде? – поцікавилась баба Надя.
– Я питав. Сказали: машина з крупами застрягла в калюжі, буде пізніше.
– А що, сонце без партії тепер уже не вставатиме? – ні з того, ні з сього бовкнула баба Марина. Та їй ніхто не відповів.
– А я думала: батюшка приїхав, прибігла сповідатися, - зізналася баба Ніна.
– Я тобі й без батюшки гріхи відпущу, - розхоробрився дід Миколай. Всі засміялися.
– Там і гріха того було, - знітилася баба Ніна. – Всього два з половиною рази.
… А ввечері над селом загуркотіло, зашуміло, зарухалось, засяяло: почався концерт.
– Я думала, що зовсім глуха, а виходить, чую! - раділа баба Ніна. Заради такої події вона вбралася у вишиванку.
Артисти старалися. Барабани гриміли так, що собаки зривалися з ланцюгів. Ревли корови, мекали кози…
Динаміки мало не луснули: мовляв, хай і тут знають, що таке цивілізація.
Останнє слово було за піротехніками. Під завершальні музичні акорди буквально вибухнув феєрверк.
Від потужного залпу у баби Марини завалився погріб, у діда Миколая впала на хату стара береза, у баби Ніни корова вибігла з сараю разом з яслами.
Домашні гуси та качки, що зроду-віку не літали, залопотіли над селом.
А агітатори швидко зібрались, сіли в автобус і заспішили додому: завтра їх чекали нові села, нові виборці.
Георгій ЛЕПНЮК
Комментариев нет:
Отправить комментарий