Минулої неділі група журналістів вирішила особисто і, як то кажуть – на місці, з’ясувати ситуацію на північному рубежі України. Оскільки в Криму російські інтервенти зухвало блокують або й захоплюють місця дислокації українських прикордонників, то цілком слушним стало запитання: а який нині стан справ на Чернігівщині? Тим більш, що саме через цю область пролягає найкоротший шлях з північного сходу на Київ…
Отже, співробітниця телеканалу «Україна» М. Скорик, представник американського медіа-холдингу Метью Шофілд і автор цього матеріалу в супроводі Щорського міського голови Романа Зуба та активістів місцевої самооборони передовсім завітали до відділу прикордонної служби «Гірськ». На дзвінок хвіртку відчинили двоє бійців з автоматами. Від побаченого мимоволі майнула заспокійлива думка: нарешті наших почали озброювати, бо раніше вартовим кордону видавали хіба що пістолети з пластиковими кулями та кийки. Тобто тепер у випадку нападу росіян вони зможуть оборонятися не лише матюками… На прохання поспілкуватися з пресою вийшов заступник командира підрозділу С. Сапунов. Він був небагатослівним й відразу ж сказав, що не уповноважений давати якісь офіційні коментарі стосовно ситуації на охоронюваній ділянці державного кордону, за інформацією слід звернутися до відповідних співробітників Чернігівського прикордонного загону.
Як то кажуть, й за це спасибі, тож надалі працівники мас-медіа вирушили до Клюсів, де вже кілька років діє пункт пішого переходу через українсько-російський кордон. З нашого боку об’єкт обладнано необхідною інфраструктурою, натомість з протилежного нема нічого – росіяни вирішили, що їм це не потрібно… Від крайньої хати села до КПП якихось сорок метрів, а городи взагалі розорані майже упритул до лінії кордону. Через річечку перекинуто місток. З верхівки невеликого дерева можна побачити сусідські населені пункти, вони близько… У полі видно двох наших прикордонників з калашниковими на плечах – мабуть патрулюють, біля шлагбауму черговий. Про ситуацію розповідають коротко: тут спокійно. Фотографувати заборонено.
На російському боці помітно пару легкових машин і якихось людей, зокрема - юну дівчину. Як вдалося дізнатися, це ніби то з сусідніх Юрковичів хтось приїхав до рідні у Клюси й залишив автомобіль неподалік. Також стало відомо, що раніше пункт функціонував три дні на тиждень, а нині лише по неділях. Зміни сталися на початку цього року. Дехто з місцевого населення нарікає на нововведення. Хоча, правду кажучи, рух тут мінімальний, за день проходить менше десятка людей. Стосовно ж напруги у відносинах Росії та України, то люди однозначно висловлюють сподівання на мирне завершення конфлікту. Бо напад росіян і велика війна – це буде неначе руйнація звичного для них навколишнього світу. На жаль, зайти до Росії українським журналістам не вдалося, молодий лейтенант з зеленими погонами на плечах заявив, що пункт призначений лише для пересування мешканців Клюсів.
Доволі пізнавальним виявився подальший візит на великий і відомий пункт пропуску через кордон «Сеньківка». Ось там вже рух дійсно інтенсивний. Транспорт переміщується туди-сюди, зокрема – фури з номерами дальніх і ближніх країн. На під’їзді, майже за півкілометра до КПП, у полі попід дорогою, помітні перші ознаки непростої ситуації: вирито траншею. Судячи з вологого піску, вогневу позицію було обладнано не більш як за день до цього. Воно й логічно, адже нещодавно з Ради нацбезпеки та оборони України надійшла інформація про ймовірність виникнення напруги і на північній ділянці державного кордону. Власне, перед пунктом пропуску теж помітні нововведення, зокрема – по краях транспортних коридорів вертикально встановлені бетонні блоки. Мабуть, у разі чогось ними можна оперативно перекрити проїзди. Тут журналістам вдалося нарешті здійснити задумане, а саме – вирушити в бік Росії, туди, де височіє монумент дружби народів. (Треба сподіватися, росіяни його не демонтують найближчим часом.) Щоправда, довелося зачекати перед тим хвилин з п’ятнадцять, бо прикордонники між собою щось вирішували. Отже, сходили, роздивилися і повернулися. Сподобалася на нейтральній смузі шикарна машина БМВ з російськими номерами. Її водій та пасажири пильно роздивлялися візитерів, а потім рвучко зманеврували й від’їхали на свою територію. Трохи згодом побачили, як на пункт прибув і новопризначений голова Чернігівської облдержадміністрації Володимир Івашко. Напевно, його теж цікавила ситуація на кордоні… А поза тим прилегла місцевість жила своїм звичним життям: кафе працюють, співробітники страхових компаній виписують папірці, машини випускають хмаринки газів. Перевізники бензину сновигають. Зі стику трьох кордонів час від часу налітав холодний вітер. Все правильно: там же болотяна місцевість.
Ця оповідь була б неповною, коли б не згадка про теревені, які з кінця лютого циркулюють нашим краєм. У даному випадку мова за маневри російських військових частин неподалік нашого кордону. Почнемо з того, що народна приказка гласить: диму без вогню не буває. І справді, менш ніж за тридцять кілометрів від нашої території, у Климовому, дислокована армійська частина. Наскільки її особовий склад і техніка дійсно наближалися до України – сказати складно. Наші прикордонники якщо і бачили з оглядових вишок щось, то все одно не розкажуть (таємниця ж!). Однак незаперечним фактом є те, що у перші дні весни деякі наші землячки або їхні родичі з прилеглої території активно поширювали чутки на кшталт «Танки вже підійшли до Сеньківки! У Луці стоїть російська бронетехніка!». Стосовно Луки, то інтервенти не дурні, зробили правильний вибір, адже там розташована база приватного мисливського господарства з хорошою парилкою. Але це так, для сміху згадано. Якщо ж говорити серйозніше… Точно маємо справу зі свідомим сіянням паніки серед населення. Ось лише результат виявився неочікуваним – у смерть переляканих не спостерігалося. Сміливим виявився наш народ у переважній більшості. Хоча кожній людині доброї волі потрібно врахувати певні моменти на майбутнє. Особливо з огляду на те, що досі так і не оголошено про затримання прикордонниками та співробітниками СБУ російських шпигунів на Чернігівщині. Дивно, чого б це воно так?
Олег МІРОШНИЧЕНКО
Комментариев нет:
Отправить комментарий