З початком весни працівники лісового господарства зосередили свої зусилля на двох напрямках – посадці лісу й протидії стихійним випалам сухої рослинності. Детальніше про цю роботу читачам «Променя» розповів керівник Новоборовицького лісництва А.В. Моцар.
… У розсаднику в Нових Боровичах саме тривав процес підготовки посадкового матеріалу: жінки й дівчата, під сміх та жарти, наповнювали спеціальні ящички молодими соснами. Працювали шпарко, зі знанням справи, з гарним настроєм. Напевно, сонячна погода посприяла…
– Ще з березня розпочалися підготовчі заходи з метою організувати належним чином все заплановане. Загалом в угіддях лісництва передбачено протягом 2014 року відвести під посадку площу в 28,4 гектара і доповнити лісові культури на 44 га. Підприємство заздалегідь уклало відповідні угоди з двома ФОПами на виконання такого роду робіт. Колектив лісництва нині складається лише з 24 працюючих, тому, власне, для посадки залучаються додаткові трудові ресурси.
Люди передовсім вирушили на майже двогектарну ділянку під Загребельною Слободою. Вона розташована у місцевості з піщаними грунтами, тож аби земля не встигла втратити вологу - за неї й вирішили взятися передовсім.
- Цьогоріч, - продовжує оповідь А.В. Моцар, - ми використаємо для посадки сосну звичайну і кримську, модрину європейську та японську, березу, вільху, клен, ясен, різні ялиці. Також вирішили в порядку експерименту – цікаво, яким буде результат у перспективі – спробувати сосну ладанку, яка росте в Північній Америці. За узагальненими даними вона може у віці 40 років сягати висоти метрів до 30-35.
Стосовно проблем, які турбують лісове господарство, то доволі дошкульною є «діяльність» личинок хруща, які інтенсивно обгризають коріння молодих дерев. Є випадки, коли на окремих ділянках оці комахи спричиняють втрати молодняка до 50%. А такі реалії спричиняють відчутні збитки підприємству, адже доводиться якось виправляти ситуацію і вдаватися до більшого за обсягом доповнення лісових культур. Варто зазначити, що повного захисту від «хрущової навали» просто не існує. Перед посадкою кореневу систему можна обробити спеціальним розчином, але подібний засіб ефективний лише протягом перших трьох місяців. Потім же надія хіба що на холодну зиму, яка не дасть популяції хруща аж надто збільшитися на нашій місцевості. Що не кажіть, а загальне потепління клімату несе з собою і певні неприємності.
Принагідно можна згадати й про такий фактор як лісові тварини, зокрема – лосі. Вони, буває, відверто розкошують, обскубуючи верхівки молодих сосон. І як тут зарадити цьому?
Якщо торкнутися теми технології лісопосадки, то в наш час більше половини робіт (до 60%) виконується вже механічним способом: до трактора чіпляється спеціальне обладнання, яке дозволяє більш швидко і якісно проходити рядок за рядком. Хоча, звісна річ, добре всім відомий метод виконання завдання в парі – один робітник працює з «мечем», а другий – опускає в землю тендітні, малесенькі деревця – теж застосовується дуже широко. (Особливо у місцях, важкодоступних для техніки).
… А.В. Моцар, йдучи краєм нової посадки у Єлінському лісі, зауважує: «Поруч ділянка, на якій у 2007 році працювали учні Новоборовицької школи. Зробили все, як і годиться: на один ряд беріз – потрібна кількість соснових рядків. Ліс піднявся дружно. Це вже традиція, адже добре відомо, що діти завжди відповідальніше ставляться до такої роботи. Молодці, одним словом. І можуть тепер помилуватися результатом своїх зусиль».
Поступово розмова з лісничим перейшла до вельми складного питання – протипожежної безпеки у весняний період. З року в рік повторюється одна й та ж ситуація: ледве зійде сніг й підсохне торічна рослинність, дехто з місцевих мешканців мало не з маніакальним задоволенням починає підпалювати угіддя. Бувають дні, коли над районом стоїть відразу декілька стовпів диму – вогонь гуляє полями, болотами й інколи добирається до лісу, завдаючи величезної шкоди і непоправних збитків. Коли дме сильний вітер, полум’я може рухатися зі швидкістю до 50 метрів на хвилину, й зупинити його надто складно. Наслідки для природи відомі: дерева, якщо і не згорять, а лише обпечуться, вже не зможуть рости як треба і з часом почнуть всихати. І годитимуться хіба що на дрова. Також висока температура нищить родючий, верхній шар грунту – гумус. Після цього там майже ніщо не росте. Конкретний приклад – у 1986 році сталася пожежа у відомому Горільнику. Відтоді скільки зусиль доклали люди для заліснення того урочища, проте результат був марним, повноцінного відтворення лісу на тих землях так і не відбулося навіть досі. Треба згадати й такий важливий аспект (особливо з огляду на сучасні економічні реалії), як господарські втрати лісництва від пожеж: утримання спеціальної машини та екіпажу, паливо для виїздів на гасіння тощо. Все це - витрачання коштів, котрих у лісівників і так не густо…
Стосовно поточного стану справ в угіддях Новоборовицького лісництва, то А.В. Моцар констатував, що 10 березня під Тур’єю, на лугу, сталося чимале займання очерету й трави. Дуже схоже, що там був умисний підпал. (Або – як тепер прийнято писати – необережне поводження з вогнем невстановленої особи). Про мотиви такого вчинку можна лише здогадуватися. Піроманія, дика розвага чи ще щось є причиною – навряд вдасться дізнатися. На жаль, тривала й регулярна роз’яснювальна робота поміж населення не дає стовідсоткового результату: хтось таки все одно кине запаленого сірника на висохлу рослинність… Можливо, декому не вистачає елементарного виховання й любові до рідної природи? Бо є приклад, як компанія дикунів відпочивала на місці, обладнаному лісівниками, й розпалила багаття просто на столі. А про залишене в лісі сміття вже й говорити не хочеться: певна категорія наших земляків вперто намагається заховати свій мотлох не на смітниках, а десь під деревами.
На пожежонебезпечний період у лісництві з’являється двоє спостерігачів – вартуватимуть почергово на вежі. Хоча є надія, що природа не горітиме й вогнеборцям не доведеться протистояти пожежам. Особливо зараз, навесні, коли у період повені пожмашина не завжди в змозі дістатися по заболоченій місцевості туди, куди виникне необхідність.
На мить забувши про вищезгадані клопоти, А.В. Моцар перевів бесіду в значно приємніше русло і згадав про краєвид, який відкривається людині під час візиту до лісу. Приємно зеленіють кронами масиви сосон, радуючи око. Дивлячись з Нових Борович, видно, як на обрії хмари ніби торкаються верхівок дерев. Це і є наша земля, наша Батьківщина…
Олег МІРОШНИЧЕНКО
Фото автора
… У розсаднику в Нових Боровичах саме тривав процес підготовки посадкового матеріалу: жінки й дівчата, під сміх та жарти, наповнювали спеціальні ящички молодими соснами. Працювали шпарко, зі знанням справи, з гарним настроєм. Напевно, сонячна погода посприяла…
– Ще з березня розпочалися підготовчі заходи з метою організувати належним чином все заплановане. Загалом в угіддях лісництва передбачено протягом 2014 року відвести під посадку площу в 28,4 гектара і доповнити лісові культури на 44 га. Підприємство заздалегідь уклало відповідні угоди з двома ФОПами на виконання такого роду робіт. Колектив лісництва нині складається лише з 24 працюючих, тому, власне, для посадки залучаються додаткові трудові ресурси.
Люди передовсім вирушили на майже двогектарну ділянку під Загребельною Слободою. Вона розташована у місцевості з піщаними грунтами, тож аби земля не встигла втратити вологу - за неї й вирішили взятися передовсім.
- Цьогоріч, - продовжує оповідь А.В. Моцар, - ми використаємо для посадки сосну звичайну і кримську, модрину європейську та японську, березу, вільху, клен, ясен, різні ялиці. Також вирішили в порядку експерименту – цікаво, яким буде результат у перспективі – спробувати сосну ладанку, яка росте в Північній Америці. За узагальненими даними вона може у віці 40 років сягати висоти метрів до 30-35.
Стосовно проблем, які турбують лісове господарство, то доволі дошкульною є «діяльність» личинок хруща, які інтенсивно обгризають коріння молодих дерев. Є випадки, коли на окремих ділянках оці комахи спричиняють втрати молодняка до 50%. А такі реалії спричиняють відчутні збитки підприємству, адже доводиться якось виправляти ситуацію і вдаватися до більшого за обсягом доповнення лісових культур. Варто зазначити, що повного захисту від «хрущової навали» просто не існує. Перед посадкою кореневу систему можна обробити спеціальним розчином, але подібний засіб ефективний лише протягом перших трьох місяців. Потім же надія хіба що на холодну зиму, яка не дасть популяції хруща аж надто збільшитися на нашій місцевості. Що не кажіть, а загальне потепління клімату несе з собою і певні неприємності.
Принагідно можна згадати й про такий фактор як лісові тварини, зокрема – лосі. Вони, буває, відверто розкошують, обскубуючи верхівки молодих сосон. І як тут зарадити цьому?
Якщо торкнутися теми технології лісопосадки, то в наш час більше половини робіт (до 60%) виконується вже механічним способом: до трактора чіпляється спеціальне обладнання, яке дозволяє більш швидко і якісно проходити рядок за рядком. Хоча, звісна річ, добре всім відомий метод виконання завдання в парі – один робітник працює з «мечем», а другий – опускає в землю тендітні, малесенькі деревця – теж застосовується дуже широко. (Особливо у місцях, важкодоступних для техніки).
… А.В. Моцар, йдучи краєм нової посадки у Єлінському лісі, зауважує: «Поруч ділянка, на якій у 2007 році працювали учні Новоборовицької школи. Зробили все, як і годиться: на один ряд беріз – потрібна кількість соснових рядків. Ліс піднявся дружно. Це вже традиція, адже добре відомо, що діти завжди відповідальніше ставляться до такої роботи. Молодці, одним словом. І можуть тепер помилуватися результатом своїх зусиль».
Поступово розмова з лісничим перейшла до вельми складного питання – протипожежної безпеки у весняний період. З року в рік повторюється одна й та ж ситуація: ледве зійде сніг й підсохне торічна рослинність, дехто з місцевих мешканців мало не з маніакальним задоволенням починає підпалювати угіддя. Бувають дні, коли над районом стоїть відразу декілька стовпів диму – вогонь гуляє полями, болотами й інколи добирається до лісу, завдаючи величезної шкоди і непоправних збитків. Коли дме сильний вітер, полум’я може рухатися зі швидкістю до 50 метрів на хвилину, й зупинити його надто складно. Наслідки для природи відомі: дерева, якщо і не згорять, а лише обпечуться, вже не зможуть рости як треба і з часом почнуть всихати. І годитимуться хіба що на дрова. Також висока температура нищить родючий, верхній шар грунту – гумус. Після цього там майже ніщо не росте. Конкретний приклад – у 1986 році сталася пожежа у відомому Горільнику. Відтоді скільки зусиль доклали люди для заліснення того урочища, проте результат був марним, повноцінного відтворення лісу на тих землях так і не відбулося навіть досі. Треба згадати й такий важливий аспект (особливо з огляду на сучасні економічні реалії), як господарські втрати лісництва від пожеж: утримання спеціальної машини та екіпажу, паливо для виїздів на гасіння тощо. Все це - витрачання коштів, котрих у лісівників і так не густо…
Стосовно поточного стану справ в угіддях Новоборовицького лісництва, то А.В. Моцар констатував, що 10 березня під Тур’єю, на лугу, сталося чимале займання очерету й трави. Дуже схоже, що там був умисний підпал. (Або – як тепер прийнято писати – необережне поводження з вогнем невстановленої особи). Про мотиви такого вчинку можна лише здогадуватися. Піроманія, дика розвага чи ще щось є причиною – навряд вдасться дізнатися. На жаль, тривала й регулярна роз’яснювальна робота поміж населення не дає стовідсоткового результату: хтось таки все одно кине запаленого сірника на висохлу рослинність… Можливо, декому не вистачає елементарного виховання й любові до рідної природи? Бо є приклад, як компанія дикунів відпочивала на місці, обладнаному лісівниками, й розпалила багаття просто на столі. А про залишене в лісі сміття вже й говорити не хочеться: певна категорія наших земляків вперто намагається заховати свій мотлох не на смітниках, а десь під деревами.
На пожежонебезпечний період у лісництві з’являється двоє спостерігачів – вартуватимуть почергово на вежі. Хоча є надія, що природа не горітиме й вогнеборцям не доведеться протистояти пожежам. Особливо зараз, навесні, коли у період повені пожмашина не завжди в змозі дістатися по заболоченій місцевості туди, куди виникне необхідність.
На мить забувши про вищезгадані клопоти, А.В. Моцар перевів бесіду в значно приємніше русло і згадав про краєвид, який відкривається людині під час візиту до лісу. Приємно зеленіють кронами масиви сосон, радуючи око. Дивлячись з Нових Борович, видно, як на обрії хмари ніби торкаються верхівок дерев. Це і є наша земля, наша Батьківщина…
Олег МІРОШНИЧЕНКО
Фото автора
Комментариев нет:
Отправить комментарий