За традицією на дев’ятий і десятий дні після Великодня православні християни поминають своїх рідних. Ми, вірячи, що зі смертю тілесною людина не зникає, а лиш переходить в іншу область, долучається до життя духовного, - ми в ці дні збираємося за покликом Церкви, щоб возвести свої посилені молитви за своїми почилими родичами й близькими.
Наші померлі рідні відійшли в потойбічний світ, і Свята Церква заповідає нам молитися про них. Вони живі й ми за християнським законом любові одне до одного, не повинні переривати своєї любові і до братів та сестер, що залишили нас. Настане час, коли ми після свого воскресіння знову побачимося зі своїми рідними. Людина не помирає, а лиш переходить до іншого, вічного життя. Хоча й ми самі молимося, і Церква особливо молиться за померлих за кожним богослужінням, Церква наша установила поминати померлих ще й у особливі дні, так звані батьківські суботи. Існують і інші певні дні, коли Церква возносить посилені молитви за померлих.
Ось і на Радоницю належить поминати почилих. Ці дні встановлені тому, що християни, які живуть на землі, діляться з душами своїх померлих рідних духовною радістю про Воскреслого Спасителя. Свята Церква по завершенні Світлої седмиці Пасхи, коли вона безперервно святкувала найвище торжество своє – Христове Воскресіння, поспішає з першого дня Хоминого тижня розділити свою радість із померлими, у надії блаженного воскресіння. Цю радість сповістив померлим і Сам Господь наш, який сходив до пекла проповідувати перемогу над смертю.
І тепер, як у давнину, православні християни ідуть у дні Хоминого тижня молитися за померлих на самі могили. Щоб посилити молитви про близьких серцю тих, хто відійшов у вічність, християни супроводжують свої молитвені поминання милостинею і благодійними справами. Молитва за померлих приносить користь і тому, хто молиться, адже він ясніше усвідомлює короткотерміновість земного життя, невідворотність для всіх смерті, згадує про нашу небесну вітчизну, наполегливіше з’являється у людини прагнення виправити своє життя, досягти райського блаженства.
Отець ПАВЛО,
благочинний церков Щорського району
Наші померлі рідні відійшли в потойбічний світ, і Свята Церква заповідає нам молитися про них. Вони живі й ми за християнським законом любові одне до одного, не повинні переривати своєї любові і до братів та сестер, що залишили нас. Настане час, коли ми після свого воскресіння знову побачимося зі своїми рідними. Людина не помирає, а лиш переходить до іншого, вічного життя. Хоча й ми самі молимося, і Церква особливо молиться за померлих за кожним богослужінням, Церква наша установила поминати померлих ще й у особливі дні, так звані батьківські суботи. Існують і інші певні дні, коли Церква возносить посилені молитви за померлих.
Ось і на Радоницю належить поминати почилих. Ці дні встановлені тому, що християни, які живуть на землі, діляться з душами своїх померлих рідних духовною радістю про Воскреслого Спасителя. Свята Церква по завершенні Світлої седмиці Пасхи, коли вона безперервно святкувала найвище торжество своє – Христове Воскресіння, поспішає з першого дня Хоминого тижня розділити свою радість із померлими, у надії блаженного воскресіння. Цю радість сповістив померлим і Сам Господь наш, який сходив до пекла проповідувати перемогу над смертю.
І тепер, як у давнину, православні християни ідуть у дні Хоминого тижня молитися за померлих на самі могили. Щоб посилити молитви про близьких серцю тих, хто відійшов у вічність, християни супроводжують свої молитвені поминання милостинею і благодійними справами. Молитва за померлих приносить користь і тому, хто молиться, адже він ясніше усвідомлює короткотерміновість земного життя, невідворотність для всіх смерті, згадує про нашу небесну вітчизну, наполегливіше з’являється у людини прагнення виправити своє життя, досягти райського блаженства.
Отець ПАВЛО,
благочинний церков Щорського району
Комментариев нет:
Отправить комментарий