„Ах, які зорі на Україні!” – ностальгічно згадував великий письменник Михайло Булгаков. Із 49 років його життя майже 30 минуло в Україні.
Нашому герою Олександру – 39! За своє життя він встиг побувати в багатьох країнах світу, отримати серйозні бойові поранення і навчитися цінувати кожен свій ранок і кожну подаровану Господом мить. Усупереч волі матері (учительки мови і літератури) він став сумлінним, чутливим виконавцем спеціальних урядових завдань, про які розповідати не хоче, та й права на те не має.
Нині не бракує перешіптувань на його адресу щодо одноосібного способу існування, особливої риторики й екіпірування, невідомих фактів біографії. Утім, всупереч всьому, Саша викликає позитивне враження, якусь потаємну симпатію і повагу. У нього дві вищі престижні освіти, технічна направленість, велика динаміка в поведінці і багато позитиву в аналізі різних ситуацій.
Наш край і маленьке Привільне вразили його самобутньою красою і тишею. Порівняно з галасливими мегаполісами на цій території райські місця, мальовнича природа. У лісі повно дарів – грибів, ягід, горіхів. А пташки як співають, а сонце як за обрій сідає. Каже: „Ну, хіба можна таке проміняти, хіба є щось за таке краще?”
На запитання про те, чи не сумно і не нудно одному, він відповідає усмішкою. Розповідає про друга Женю з Кучинівки, з котрим полюбляють рибалити, майструвати, їздити в кафе до міста, котрому просто довіряє. Словом, до нових умов Саша повністю призвичаївся, тут він бачить логіку і раціоналізм.
Олена КОМПАНЕЦЬ
Фото автора
Нині не бракує перешіптувань на його адресу щодо одноосібного способу існування, особливої риторики й екіпірування, невідомих фактів біографії. Утім, всупереч всьому, Саша викликає позитивне враження, якусь потаємну симпатію і повагу. У нього дві вищі престижні освіти, технічна направленість, велика динаміка в поведінці і багато позитиву в аналізі різних ситуацій.
Наш край і маленьке Привільне вразили його самобутньою красою і тишею. Порівняно з галасливими мегаполісами на цій території райські місця, мальовнича природа. У лісі повно дарів – грибів, ягід, горіхів. А пташки як співають, а сонце як за обрій сідає. Каже: „Ну, хіба можна таке проміняти, хіба є щось за таке краще?”
На запитання про те, чи не сумно і не нудно одному, він відповідає усмішкою. Розповідає про друга Женю з Кучинівки, з котрим полюбляють рибалити, майструвати, їздити в кафе до міста, котрому просто довіряє. Словом, до нових умов Саша повністю призвичаївся, тут він бачить логіку і раціоналізм.
Олена КОМПАНЕЦЬ
Фото автора
Комментариев нет:
Отправить комментарий