Щоранку після сну широко відкритими очима її зустрічають фіалки. На підвіконнях, на столах, стелажах, поличках - здається, в ошатній квартирі Федченків квіти зайняли увесь вільний простір.
Перехожі, йдучи вулицею, ненароком кинувши оком на вікно, уже не можуть відірвати зачудованого погляду. А що вже казати про тих, хто тут мешкає. Ранок традиційно починається зі спілкування: Раїса Іванівна погладить бархатисті листочки, поллє, поговорить з фіалками.
- А вони натомість також віддають свою любов, - ділиться Раїса Іванівна. – Вони ніби малі діти. Ви звертали увагу, малюки не подають ручки тому, хто їм не подобається. Так і квіти – хворіють, не приживаються. Я ж починала розводити фіалки з листочків. Спочатку ставила їх у склянку з водою, а коли помічала біленькі корінці, пересаджувала у вазончики. З часом прийшов досвід, що поливати краще в піддони. Нині десятки різноманітних фіалок – усі відтінки блакитних і бузкових, бордових і рожевих, білі, фіолетові… Є простіші, вітчизняні, є селекційні, є голландські. Але кожна квітка по-своєму прекрасна.
У дворі у Раїси Іванівни переважають троянди, яких зараз уже з півсотні кущів. Іще їх час не настав, але в червні тут буде таке розмаїття і аромат! Господиня каже, що вони з чоловіком ніяких грошей не пошкодують, якщо квітка сподобалася. Сам Анатолій Олексійович не бере участі у вирощуванні, але захоплення дружини поділяє. Від тих, хто заходив до них, неодноразово чули: тут живе любов – і в дворі, і в хаті.
- У дитинстві та й у молодості дивувалася, - згадує Раїса Іванівна, - прокинуся і чую, як рано-вранці матуся поливає квіти. Думаю, краще б поспала ще. Тепер і мені не спиться, кращими хвилинами життя вважаю ті, що провела біля квітів. Вони заспокоюють, вони дарують миті радості. Відчуваю, що біля них я сама внутрішньо змінююся. Усе, що роблю – від душі. У біблейських притчах читаю про різні вчинки, різні людські характери і вдачі. І розумію, що за добро завжди віддасться добром. Тому свої фіалки при нагоді дарую, коли просять – продаю для подарунків. Сама переконана: дарувати потрібно живі квіти, які несуть позитивну енергетику, адже зрізані за кілька днів зів’януть.
Дійсно, до Раїси Іванівни часто звертаються, аби придбати фіалки. А разом з облюбованою квіткою отримати консультацію, як доглядати за нею, як виростити з листочка. Таке спілкування часто надовго затягується, адже спільність інтересів дає привід для відвертих розмов. Здавалося, в кімнатах уже й місця для маленьких вазонів немає. Але зайдуть вони з чоловіком до квіткового магазину чи на базар, прикиплять поглядом до рядів ніжних рослинок, переглянуться, і знову щось придбають…
Валентина ВОЛОКУШИНА
Фото Леоніда ШЛОМИ
Хай на вулиці будь-що,
А у нас, як літо.
На підвіконні живемо,
Як маленькі діти.
Тягнем свої квіточки
До вас, перехожі,
Подивіться ви на нас,
Які ж ми пригожі.
Ми на сонці, як веселка,
Граєм між собою:
Білі, сині і рожеві
З різною каймою.
Якщо зима на душі,
Й туга без просвіту,
Завітай до нас у гості,
Подаруємо й тобі
Фіалкове літо.
Дякуємо за любов до нас.
Ваші улюблені фіалки.
Перехожі, йдучи вулицею, ненароком кинувши оком на вікно, уже не можуть відірвати зачудованого погляду. А що вже казати про тих, хто тут мешкає. Ранок традиційно починається зі спілкування: Раїса Іванівна погладить бархатисті листочки, поллє, поговорить з фіалками.
- А вони натомість також віддають свою любов, - ділиться Раїса Іванівна. – Вони ніби малі діти. Ви звертали увагу, малюки не подають ручки тому, хто їм не подобається. Так і квіти – хворіють, не приживаються. Я ж починала розводити фіалки з листочків. Спочатку ставила їх у склянку з водою, а коли помічала біленькі корінці, пересаджувала у вазончики. З часом прийшов досвід, що поливати краще в піддони. Нині десятки різноманітних фіалок – усі відтінки блакитних і бузкових, бордових і рожевих, білі, фіолетові… Є простіші, вітчизняні, є селекційні, є голландські. Але кожна квітка по-своєму прекрасна.
У дворі у Раїси Іванівни переважають троянди, яких зараз уже з півсотні кущів. Іще їх час не настав, але в червні тут буде таке розмаїття і аромат! Господиня каже, що вони з чоловіком ніяких грошей не пошкодують, якщо квітка сподобалася. Сам Анатолій Олексійович не бере участі у вирощуванні, але захоплення дружини поділяє. Від тих, хто заходив до них, неодноразово чули: тут живе любов – і в дворі, і в хаті.
- У дитинстві та й у молодості дивувалася, - згадує Раїса Іванівна, - прокинуся і чую, як рано-вранці матуся поливає квіти. Думаю, краще б поспала ще. Тепер і мені не спиться, кращими хвилинами життя вважаю ті, що провела біля квітів. Вони заспокоюють, вони дарують миті радості. Відчуваю, що біля них я сама внутрішньо змінююся. Усе, що роблю – від душі. У біблейських притчах читаю про різні вчинки, різні людські характери і вдачі. І розумію, що за добро завжди віддасться добром. Тому свої фіалки при нагоді дарую, коли просять – продаю для подарунків. Сама переконана: дарувати потрібно живі квіти, які несуть позитивну енергетику, адже зрізані за кілька днів зів’януть.
Дійсно, до Раїси Іванівни часто звертаються, аби придбати фіалки. А разом з облюбованою квіткою отримати консультацію, як доглядати за нею, як виростити з листочка. Таке спілкування часто надовго затягується, адже спільність інтересів дає привід для відвертих розмов. Здавалося, в кімнатах уже й місця для маленьких вазонів немає. Але зайдуть вони з чоловіком до квіткового магазину чи на базар, прикиплять поглядом до рядів ніжних рослинок, переглянуться, і знову щось придбають…
Валентина ВОЛОКУШИНА
Фото Леоніда ШЛОМИ
Хай на вулиці будь-що,
А у нас, як літо.
На підвіконні живемо,
Як маленькі діти.
Тягнем свої квіточки
До вас, перехожі,
Подивіться ви на нас,
Які ж ми пригожі.
Ми на сонці, як веселка,
Граєм між собою:
Білі, сині і рожеві
З різною каймою.
Якщо зима на душі,
Й туга без просвіту,
Завітай до нас у гості,
Подаруємо й тобі
Фіалкове літо.
Дякуємо за любов до нас.
Ваші улюблені фіалки.
Комментариев нет:
Отправить комментарий