Але за 30 років служби Василь КИЯНОВ звик до небезпеки своєї професії і твердо переконаний: працюватиме доти, доки вистачить сил
Нещодавно він зустрів 60-річний ювілей. Але незабаром, менш як через місяць, йому треба буде відзначити ще одну круглу дату – 30 років служби у місцевій пожежній частині.
Фактично половину свого життя ця людина присвятила боротьбі з вогнем і захисту земляків від небезпечної стихії. Народився він у Щорсі, його батько був робітником на електромеханічному заводі. В юності Василь мріяв стати моряком, але доля склалася інакше: після закінчення школи пішов працювати на меблеву фабрику, потім – служив в армії. У молоді роки все ж таки вдалося побачити світу – влаштувався токарем на Київський завод „Ленінська кузня”. Але через деякий час повернувся до рідного міста. І тут трапилася нагода: представник державної служби пожежного нагляду Олексій Колотуша саме шукав серйозного й відповідального чоловіка, який зміг би очолити місцеву пожежну частину. Запропонував Василю Киянову стати вогнеборцем – і той погодився. (Олексій Колотуша, згадуючи ті роки, каже: потім я жодного разу не пошкодував про свій вибір, бо Василь виявився напрочуд надійним і професійним працівником, справу свою опанував досконало). І ось вже позаду – навчання у Вінницькому пожежному училищі, а попереду - довгі роки служби, добових чергувань і незліченна кількість ліквідованих пожеж..
„Було різне, – подумки повертаючись у минуле, розповідає Василь Киянов. – Мабуть, найлегше було звикнути не спати вночі, під час чергування. Натоміть навчитися протистояти вогню - тут вже були потрібні не лише професійні знання, а й сила волі та характер. Одна з перших пожеж, на ліквідації якої довелося працювати, сталася в 1981 році. У Щорсі перед світанком почав горіти магазин „Техніка”. (За офіційною версією це сталося через неправильне облаштування електрощитової). Приміщення всередині було обшите пластиком, тож полум’я поширилося миттєво. Температура в будівлі піднялася така висока, що регістри системи опалення побіліли. Словом, торговельний заклад вигорів за якісь півгодини. Пожежні кілька екіпажів робили все, що могли, але... Збиток тоді склав близько 200 тисяч карбованців, за цим показником пожежа вважалася однією з найрезонансніших у країні.
Дуже масштабною і небезпечною виявилася пожежа на меблевій фабриці (в 90-х роках). У механічному цеху зайнявся прес, робітники намагалися гасити все самотужки, хлюпнули водою в масло, воно розбризкалося на всі боки – й пішло-поїхало. На боротьбу з вогнем прибули екіпажі близько двадцяти машин – зі Щорса, сіл району і навіть колеги з Чернігова. Річ у тім, що полум’я почало підбиратися до лакофарбового цех, де знаходилися легкозаймисті хімічні речовини. Складно навіть уявити наслідки, якщо б усе оте „добро” почало горіти. Не виключався варіант, коли вогонь перекинеться на близькі будинки. Токсичні випаровування могли накрити всю прилеглу територію, а через дорогу – школа №1, через паркан – райлікарня, навколо – квартал приватної забудови. Але завдяки грамотним діям пожежних лихо вдалося локалізувати лише в одному цеху, ми „відрізали” частину будівлі, де був осередок займання. Налагодили безперебійну подачу води, масло залили піною. Словом, із завданням упоралися”.
Порівнюючи стан пожежної служби 30 років тому і нині, Василь Киянов критично визнає: зараз все у гіршому стані. Оснащеність нікудишня, нормального спорядження та рукавів подачі води – зовсім катма. Колись по селах було 11 машин пожежно-сторожової охорони, тепер лишилися 7. Штат пожежної частини у Щорсі значно скоротився. На чергуванні – один автомобіль, другий – ледве рухається, а третій – на консервації. Взагалі, статус пожежної служби зараз вже не той, що колись. Як-то кажуть – за державу образливо. Мало хто з мешканців району зважає на профілактично-роз’яснювальну роботу, наслідки ж – відомі: пожежі, збитки, інколи навіть загибель людей. Якщо б свідомість населення була вищою, то й проблем виникало б менше, – переконаний Василь Киянов. Скажімо, торік хтось „додумався” випалити суху траву в місті біля магазин-складу. За лічені метри – ліс, трохи далі – база нафтопродуктів. Добре, що пожежу вдалося вчасно загасити. Ось так відверта дурість якоїсь людини ледве не призвела до масштабного лиха...
Начальник професійної пожежно-рятувальної частини Роман Силенко не шкодує схвальних слів, розповідаючи про Василя Киянова. „Спеціаліст, знає всі нюанси служби, справжній господарник. У приміщенні ДПРЧ значний обсяг ремонтних робіт виконаний саме ним. За період служби він неодноразово заохочувався відзнаками районного, обласного та всеукраїнського рівнів. До того ж Василь Киянов став справжнім взірцем для сина Михайла, який теж несе службу в частині – на посаді командира відділення. І коли доводиться розповідати про професію пожежного, саме таких людей, як Василь Киянов, я ставлю у приклад”.
Олег МІРОШНИЧЕНКО,
фото автора
Нещодавно він зустрів 60-річний ювілей. Але незабаром, менш як через місяць, йому треба буде відзначити ще одну круглу дату – 30 років служби у місцевій пожежній частині.
Фактично половину свого життя ця людина присвятила боротьбі з вогнем і захисту земляків від небезпечної стихії. Народився він у Щорсі, його батько був робітником на електромеханічному заводі. В юності Василь мріяв стати моряком, але доля склалася інакше: після закінчення школи пішов працювати на меблеву фабрику, потім – служив в армії. У молоді роки все ж таки вдалося побачити світу – влаштувався токарем на Київський завод „Ленінська кузня”. Але через деякий час повернувся до рідного міста. І тут трапилася нагода: представник державної служби пожежного нагляду Олексій Колотуша саме шукав серйозного й відповідального чоловіка, який зміг би очолити місцеву пожежну частину. Запропонував Василю Киянову стати вогнеборцем – і той погодився. (Олексій Колотуша, згадуючи ті роки, каже: потім я жодного разу не пошкодував про свій вибір, бо Василь виявився напрочуд надійним і професійним працівником, справу свою опанував досконало). І ось вже позаду – навчання у Вінницькому пожежному училищі, а попереду - довгі роки служби, добових чергувань і незліченна кількість ліквідованих пожеж..
„Було різне, – подумки повертаючись у минуле, розповідає Василь Киянов. – Мабуть, найлегше було звикнути не спати вночі, під час чергування. Натоміть навчитися протистояти вогню - тут вже були потрібні не лише професійні знання, а й сила волі та характер. Одна з перших пожеж, на ліквідації якої довелося працювати, сталася в 1981 році. У Щорсі перед світанком почав горіти магазин „Техніка”. (За офіційною версією це сталося через неправильне облаштування електрощитової). Приміщення всередині було обшите пластиком, тож полум’я поширилося миттєво. Температура в будівлі піднялася така висока, що регістри системи опалення побіліли. Словом, торговельний заклад вигорів за якісь півгодини. Пожежні кілька екіпажів робили все, що могли, але... Збиток тоді склав близько 200 тисяч карбованців, за цим показником пожежа вважалася однією з найрезонансніших у країні.
Дуже масштабною і небезпечною виявилася пожежа на меблевій фабриці (в 90-х роках). У механічному цеху зайнявся прес, робітники намагалися гасити все самотужки, хлюпнули водою в масло, воно розбризкалося на всі боки – й пішло-поїхало. На боротьбу з вогнем прибули екіпажі близько двадцяти машин – зі Щорса, сіл району і навіть колеги з Чернігова. Річ у тім, що полум’я почало підбиратися до лакофарбового цех, де знаходилися легкозаймисті хімічні речовини. Складно навіть уявити наслідки, якщо б усе оте „добро” почало горіти. Не виключався варіант, коли вогонь перекинеться на близькі будинки. Токсичні випаровування могли накрити всю прилеглу територію, а через дорогу – школа №1, через паркан – райлікарня, навколо – квартал приватної забудови. Але завдяки грамотним діям пожежних лихо вдалося локалізувати лише в одному цеху, ми „відрізали” частину будівлі, де був осередок займання. Налагодили безперебійну подачу води, масло залили піною. Словом, із завданням упоралися”.
Порівнюючи стан пожежної служби 30 років тому і нині, Василь Киянов критично визнає: зараз все у гіршому стані. Оснащеність нікудишня, нормального спорядження та рукавів подачі води – зовсім катма. Колись по селах було 11 машин пожежно-сторожової охорони, тепер лишилися 7. Штат пожежної частини у Щорсі значно скоротився. На чергуванні – один автомобіль, другий – ледве рухається, а третій – на консервації. Взагалі, статус пожежної служби зараз вже не той, що колись. Як-то кажуть – за державу образливо. Мало хто з мешканців району зважає на профілактично-роз’яснювальну роботу, наслідки ж – відомі: пожежі, збитки, інколи навіть загибель людей. Якщо б свідомість населення була вищою, то й проблем виникало б менше, – переконаний Василь Киянов. Скажімо, торік хтось „додумався” випалити суху траву в місті біля магазин-складу. За лічені метри – ліс, трохи далі – база нафтопродуктів. Добре, що пожежу вдалося вчасно загасити. Ось так відверта дурість якоїсь людини ледве не призвела до масштабного лиха...
Начальник професійної пожежно-рятувальної частини Роман Силенко не шкодує схвальних слів, розповідаючи про Василя Киянова. „Спеціаліст, знає всі нюанси служби, справжній господарник. У приміщенні ДПРЧ значний обсяг ремонтних робіт виконаний саме ним. За період служби він неодноразово заохочувався відзнаками районного, обласного та всеукраїнського рівнів. До того ж Василь Киянов став справжнім взірцем для сина Михайла, який теж несе службу в частині – на посаді командира відділення. І коли доводиться розповідати про професію пожежного, саме таких людей, як Василь Киянов, я ставлю у приклад”.
Олег МІРОШНИЧЕНКО,
фото автора
Комментариев нет:
Отправить комментарий