Ця історія розпочалась ще кілька років тому. В 2014 році мешканець с.Нові Боровичі (з етичних міркувань прізвище не розголошується) в лісовому масиві між селами Загребельна Слобода та Ількуча знайшов напівстлілі фрагменти протигаза, інструменти для розбирання та чищення зброї (гвинтівки системи Мосіна), металеві пряжки та інші предмети військового спорядження. Серед цих предметів також виявилась і бакелітова капсула – смертний медальйон. У середині цієї капсули був згорнутий папірець, який містив вже майже вицвілі написи. Уважно роздивившись та зрозумівши, що їх повністю прочитати неможливо, чоловік обережно згорнув крихкий папірець і вклав назад до капсули.
Через деякий час, дізнавшись про пошукову роботу, якою займаються працівники ММК «Лісоград», він звернувся до мене і передав капсулу з запискою та знайдені ним предмети, при цьому вказавши точне місце знахідки і зауваживши: «Можливо Вам вдасться прочитати записку».
З цього моменту розпочався довгий шлях кропіткої роботи. Спершу було ретельно вивчено записку-вкладиш. Вона містила персональні дані військовослужбовця. Після спеціальної обробки записки, її вдалось прочитати. Стало відомим ім’я бійця. Ним виявився Балашов Микола Омелянович, 1907 р.н., уродженець м.Уфа, який за додатковими списками втрат вважався зниклим безвісти з грудня 1941 року.
У 2014-15 роках, спільно з Чернігівським пошуковим клубом «Пам’ять Перемоги», було організовано кілька експедицій на місце виявлення знахідки. Ретельно обстеживши місцевість, пошуковці встановили деякі обставини подій 75-річної давнини. У вказаному квадраті виявлено сліди від окопів, які представлені здебільшого одиночними укриттями і є частиною великої лінії оборони, що проходила там в 1941 році. На бруствері одного з таких окопів і виявлено було медальйон та інші речі. Слідів «контакту» - стрілецького бою не встановлено, але місцевість усіяна осколками, що свідчить про сильний артилерійський та мінометний обстріл. Основний удар німців та прорив лінії оборони відбувся в 2-х кілометрах західніше. Ця обставина змусила підрозділ, в якому воював М.О. Балашов, швидко змінювати позиції, щоб не потрапити в оточення. Скоріш за все, при швидкому відході Микола Омелянович і забув свою протигазну сумку.
За результатами архівної роботи з’ясовано, що з 30 серпня по 2 вересня 1941 року в районі с.Загребельна Слобода тримала оборону 117-а стрілецька дивізія 28-го стрілецького корпусу 21-ї армії Брянського фронту. Протягом вересня 117-а стрілецька дивізія вела тяжкі, кровопролитні бої на території Чернігівської області. Тут вона разом з іншими підрозділами 21-ї та 5-ї армій потрапила в глибоке оточення, яке в подальшому отримало назву – «Київський котел». З оточення 117-та стрілецька дивізія не вийшла, 90% особового складу загинуло або потрапило в полон.
27 грудня 1941 року 117-а стрілецька дивізія наказом Народного Комісаріату Оборони № 00131 була розформована в зв’язку з припиненням з нею зв’язку (була повністю знищена). Цим наказом було розформовано ще 80 дивізій.
Особовий склад цих дивізій, доля якого на той момент залишалася невідомою (не вийшли з оточення), з грудня 1941 року вважається зниклим безвісти.
Та на цьому історія не завершилась. Відразу після встановлення даних військовослужбовця, було розпочато процес пошуку рідних. Більш як півтора року пошуки були безрезультатні: куди б ми не писали - майже всюди очікувала глуха стіна мовчання та ігнорування. Та на початку лютого 2016 р. вдалось налагодити зв’язок з пошуковцями з Башкирії, які відразу відгукнулися на наше прохання про допомогу. Робота буквально закипіла. Були розміщені оголошення в соціальних мережах, де сотні небайдужих людей зголосились нам допомогти. Інформація надходила майже щохвилини. Ми та пошуковці з Башкирії ледь встигали її обробляти. І ось на п’ятий день я з хвилюванням писав першого електронного листа правнучці бійця - Ользі Софроновій.
Ольга Ігорівна підтвердила родинні зв’язки та зі словами вдячності надіслала фотографії прадіда, які зберігалися в родинному архіві. Під час переписки вона розповіла все, що пам’ятала зі спогадів мами та бабусі про прадіда. Висловила припущення, що прадід міг потрапити в полон.
У ЦАМО РФ (в м.Подольськ) ми відшукали анкету з розшуку військовослужбовця Балашова Миколи Омеляновича, 1907 р.н. У розшук його оголошувала дружина Балашова Надія Олександрівна. Зі слів Надії Олександрівни, в анкеті зроблено запис, що в останньому листі чоловік згадував про м.Гомель (Білорусь), куди їх відправили. Цей факт остаточно підтвердив перебування Миколи Омеляновича в складі 117-ї стрілецької дивізії, адже саме з-під м.Гомель на Чернігівщину і відступала ця дивізія. На жаль, після 2 вересня 1941 року подальша доля М.О. Балашова залишається невідомою.
Ми відправили Ользі Ігорівні листа, в якому все детально описали та вклали записку з медальйону, заповнену рукою прадіда. Нещодавно Ольга Софронова підтвердила його отримання. Інші предмети з сумки вирішила залишити в нашому музеї.
Користуючись нагодою, звертаюсь до всіх читачів: якщо вам відома будь-яка інформація про місця, де під час війни загинули радянські воїни, які не були перепоховані, або хтось випадково натрапив на останки солдат, повідомляйте за номером (097)8070319 або до музею 4-51-32.
Денис ДРОЗД, науковий співробітник
ММК «Лісоград» Фото з сімейного
архіву Балашових.
Через деякий час, дізнавшись про пошукову роботу, якою займаються працівники ММК «Лісоград», він звернувся до мене і передав капсулу з запискою та знайдені ним предмети, при цьому вказавши точне місце знахідки і зауваживши: «Можливо Вам вдасться прочитати записку».З цього моменту розпочався довгий шлях кропіткої роботи. Спершу було ретельно вивчено записку-вкладиш. Вона містила персональні дані військовослужбовця. Після спеціальної обробки записки, її вдалось прочитати. Стало відомим ім’я бійця. Ним виявився Балашов Микола Омелянович, 1907 р.н., уродженець м.Уфа, який за додатковими списками втрат вважався зниклим безвісти з грудня 1941 року.
У 2014-15 роках, спільно з Чернігівським пошуковим клубом «Пам’ять Перемоги», було організовано кілька експедицій на місце виявлення знахідки. Ретельно обстеживши місцевість, пошуковці встановили деякі обставини подій 75-річної давнини. У вказаному квадраті виявлено сліди від окопів, які представлені здебільшого одиночними укриттями і є частиною великої лінії оборони, що проходила там в 1941 році. На бруствері одного з таких окопів і виявлено було медальйон та інші речі. Слідів «контакту» - стрілецького бою не встановлено, але місцевість усіяна осколками, що свідчить про сильний артилерійський та мінометний обстріл. Основний удар німців та прорив лінії оборони відбувся в 2-х кілометрах західніше. Ця обставина змусила підрозділ, в якому воював М.О. Балашов, швидко змінювати позиції, щоб не потрапити в оточення. Скоріш за все, при швидкому відході Микола Омелянович і забув свою протигазну сумку.
За результатами архівної роботи з’ясовано, що з 30 серпня по 2 вересня 1941 року в районі с.Загребельна Слобода тримала оборону 117-а стрілецька дивізія 28-го стрілецького корпусу 21-ї армії Брянського фронту. Протягом вересня 117-а стрілецька дивізія вела тяжкі, кровопролитні бої на території Чернігівської області. Тут вона разом з іншими підрозділами 21-ї та 5-ї армій потрапила в глибоке оточення, яке в подальшому отримало назву – «Київський котел». З оточення 117-та стрілецька дивізія не вийшла, 90% особового складу загинуло або потрапило в полон.
27 грудня 1941 року 117-а стрілецька дивізія наказом Народного Комісаріату Оборони № 00131 була розформована в зв’язку з припиненням з нею зв’язку (була повністю знищена). Цим наказом було розформовано ще 80 дивізій.
Особовий склад цих дивізій, доля якого на той момент залишалася невідомою (не вийшли з оточення), з грудня 1941 року вважається зниклим безвісти.
Та на цьому історія не завершилась. Відразу після встановлення даних військовослужбовця, було розпочато процес пошуку рідних. Більш як півтора року пошуки були безрезультатні: куди б ми не писали - майже всюди очікувала глуха стіна мовчання та ігнорування. Та на початку лютого 2016 р. вдалось налагодити зв’язок з пошуковцями з Башкирії, які відразу відгукнулися на наше прохання про допомогу. Робота буквально закипіла. Були розміщені оголошення в соціальних мережах, де сотні небайдужих людей зголосились нам допомогти. Інформація надходила майже щохвилини. Ми та пошуковці з Башкирії ледь встигали її обробляти. І ось на п’ятий день я з хвилюванням писав першого електронного листа правнучці бійця - Ользі Софроновій.
Ольга Ігорівна підтвердила родинні зв’язки та зі словами вдячності надіслала фотографії прадіда, які зберігалися в родинному архіві. Під час переписки вона розповіла все, що пам’ятала зі спогадів мами та бабусі про прадіда. Висловила припущення, що прадід міг потрапити в полон.
У ЦАМО РФ (в м.Подольськ) ми відшукали анкету з розшуку військовослужбовця Балашова Миколи Омеляновича, 1907 р.н. У розшук його оголошувала дружина Балашова Надія Олександрівна. Зі слів Надії Олександрівни, в анкеті зроблено запис, що в останньому листі чоловік згадував про м.Гомель (Білорусь), куди їх відправили. Цей факт остаточно підтвердив перебування Миколи Омеляновича в складі 117-ї стрілецької дивізії, адже саме з-під м.Гомель на Чернігівщину і відступала ця дивізія. На жаль, після 2 вересня 1941 року подальша доля М.О. Балашова залишається невідомою.
Ми відправили Ользі Ігорівні листа, в якому все детально описали та вклали записку з медальйону, заповнену рукою прадіда. Нещодавно Ольга Софронова підтвердила його отримання. Інші предмети з сумки вирішила залишити в нашому музеї.
Користуючись нагодою, звертаюсь до всіх читачів: якщо вам відома будь-яка інформація про місця, де під час війни загинули радянські воїни, які не були перепоховані, або хтось випадково натрапив на останки солдат, повідомляйте за номером (097)8070319 або до музею 4-51-32.
Денис ДРОЗД, науковий співробітник
ММК «Лісоград» Фото з сімейного
архіву Балашових.
Комментариев нет:
Отправить комментарий