До Дня примирення та Дня перемоги у Другій світовій війні

Втрати, понесені Україною у кровопролитній Другій світовій війні, різні джерела підраховують по-різному. Але вже точно відомо, що із  41,7 мільйона людей, які до війни проживали на території колишньої УРСР, на середину 1945-го залишилося лише 27,4 мільйона чоловік. Арифметика проста: 14 мільйонів наших громадян включно із загиблими,  жертвами концтаборів, депортованими, евакуйованими й тими, що рушили  у вигнання разом із відступаючими нацистами, відчули на собі вбивчу реальність й страшну жорстокість Другої світової. І то це, можливо, не точні підрахунки. Бо так чи інакше чорні крила  Другої світової зачепили за живе чи не кожну українську сім’ю, кожне  життя, кожне серце, залишивши глибокі незагоєні рани, страждання і біль, який не стихає навіть через десятки літ, який не вгамується і надалі. Бо хіба ж забудуться пекельні печі концтаборів, великі і малі „бабині яри”, ті мужні захисники, яким судилося  здобувати перемогу, і ті, хто загинув героїчною смертю  на шляху  до неї. Воювали всі: і чоловіки, і жінки, і хлопці й дівчата, навіть малі діти. Серед нас наразі частина когорти цих  шанованих людей, котрі чудом вижили і повернулися на рідну землю. Щоб трудитися і своєю працею  впливати на розвиток нашої Сіверської сторони та України вцілому.

Тож не дивно, що 8 і 9 травня, що і напередодні цих свят, уся Щорсівщина встеляла їм квітами дороги, віддавала  свою данину пошани, поваги і любові.
Дорогим сивочолим ветеранам говорили щирі слова заздравиць голова Щорської РДА Валерій Радібеда, голова районної ради Павло Мірошниченко, міський голова Олександр Медведьов, очільниця районної ветеранської організації Людмила Кравець, військовий комісар району Ігор Батюк, представник обласної державної адміністрації Валерій Дудко, інші знані особи. Нагадаємо, що 7 травня у районі перебував наш високий земляк, голова обласної ради Ігор Вдовенко, метою візиту якого також стало вшанування дорогих ветеранів, учасників та переможців Другої світової.
У цю знаменну дату разом з тими, кому всі ми зобов’язані звільненням від нацистського рабства, центральною площею міста, його головними вулицями гордо крокували нинішні захисники України, учасники АТО – військовослужбовці за контрактом, бійці, призвані під час мобілізації в зону справжнього лиха,  якою залишається східна частина рідної держави. Статні,  красиві, з нагородами, разом зі своїми дружинами, синами й  доньками демонстрували нам здатність захищати, зберігати мирне небо і яскраве сонце, вміння любити й вірно чекати. У їхніх очах, очах нащадків славетних перемог, блищали надія і весна, упевненість в тому, що в умовах зовнішньої агресії, у боротьбі ми обов’язково переможемо, адже правда на нашому боці.
За злагоду у кожній домівці, здоров’я й благополуччя у кожній щорській сім’ї, за Господню  милість до душ загиблих молився благочинний церков району, настоятель Свято-Миколаївського Всецариці храму отець Павло Фазан.
І палав золотим відблиском Вічний вогонь, клалися гірлянди та букети пломенистих тюльпанів до підніжжя пам’ятників та обелісків, звучали добірні мелодії, поетичні твори, і шуміли крислатими кронами білокорі берізки. Все, немов освячене духом Великої перемоги, унікальною історією, доброю славою поліщуків. І, незважаючи на вікові болячки, бадьорими, усміхненими виглядали ветерани. Здавалося, живилися свіжими соками їхні мужні серця й поверталася бодай на якийсь час молодість!

Олена КОМПАНЕЦЬ
Фото автора