У понеділок, 30 січня лихо прийшло в оселю мешканки Сновська С.Горбатович. Вже темної пори доби до її будинку по вулиці Архітектурній прибули відразу дві пожежні машини...
Світлану Миколаївну наші земляки знають, як керівника дитячого танцювального ансамблю „Ягідки”. І того вечора вона перебувала на заняттях зі своїми вихованцями, як надійшла приголомшуюча звістка: в її хаті – пожежа!
„У мене серце аж захололо, - згадує С.Горбатович. – Чоловіка та сина не було вдома, вони пішли у справах. Коли я приїхала, то горів дах будинку. Надворі вже були люди, які намагалися гасити полум’я. Це просто щастя, що сусіди – родина Царуків – вчасно помітили займання і зателефонували за номером „101”. Чимало тих, хто живе неподалік (зокрема – Арутюнян) – прийшло на допомогу. Я навіть не знала, що робити. Було схоже, що пожежа почалася з бесідки, прибудованої до тильної стіни будинку. Звідти вогонь перекинувся на дах. Хтось із присутніх кидав у полум’я сніг, носив відрами воду. Кричали, що треба поливати зі шланга, але я згадала, що усі шланги знаходилися саме у бесідці. По нашій вулиці проїжджав міський голова О.Медведьов зі своїм заступником С.Силенком, і вони долучилися до гасіння. Прибули пожежні. Вони спрацювали вправно і професійно. Хоча завдання перед ними стояло напрочуд складне: міцнів мороз, бризки води, потрапляючи на їхній одяг, швидко замерзали. Окрема подяка – пожежному Р.Павленку, адже у понеділок було не його чергування, але він все одно приїхав на місце події, де у власному одязі займався гасінням на даху. Вогняна стихія виявилася справді підступною. У якийсь момент здалося, пожежу вже ліквідовано, але потім полум’я знову спалахнуло на дерев’яних конструкціях покрівлі. Врешті-решт усе ніби скінчилося. Наша сім’я вночі час від часу ходила й оглядала згарище, бо десь ще могло тліти і знову розгорітися. Вогонь знищив бесідку, два велосипеди, інвентар для квітникарства і садівництва, пошкоджені два вікна, стіна, обгоріла одна сторона даху. Слава Богу і дякуючи допомозі добрих людей (яких стільки багато, що всіх і не перелічити поіменно), вогонь зупинили вчасно, тож збитки виявилися меншими, ніж могли бути. Вся ця подія коштувала нашій сім’ї великих переживань. Але головне – що всі живі та здорові. Стосовно ж шкоди від пожежі – то я переконана, як працюватимемо, то все відновимо. А найголовніше, ми упевнилися: світ дійсно не без добрих людей, які здатні прийти на допомогу у скрутну хвилину”.
Світлану Миколаївну наші земляки знають, як керівника дитячого танцювального ансамблю „Ягідки”. І того вечора вона перебувала на заняттях зі своїми вихованцями, як надійшла приголомшуюча звістка: в її хаті – пожежа!
„У мене серце аж захололо, - згадує С.Горбатович. – Чоловіка та сина не було вдома, вони пішли у справах. Коли я приїхала, то горів дах будинку. Надворі вже були люди, які намагалися гасити полум’я. Це просто щастя, що сусіди – родина Царуків – вчасно помітили займання і зателефонували за номером „101”. Чимало тих, хто живе неподалік (зокрема – Арутюнян) – прийшло на допомогу. Я навіть не знала, що робити. Було схоже, що пожежа почалася з бесідки, прибудованої до тильної стіни будинку. Звідти вогонь перекинувся на дах. Хтось із присутніх кидав у полум’я сніг, носив відрами воду. Кричали, що треба поливати зі шланга, але я згадала, що усі шланги знаходилися саме у бесідці. По нашій вулиці проїжджав міський голова О.Медведьов зі своїм заступником С.Силенком, і вони долучилися до гасіння. Прибули пожежні. Вони спрацювали вправно і професійно. Хоча завдання перед ними стояло напрочуд складне: міцнів мороз, бризки води, потрапляючи на їхній одяг, швидко замерзали. Окрема подяка – пожежному Р.Павленку, адже у понеділок було не його чергування, але він все одно приїхав на місце події, де у власному одязі займався гасінням на даху. Вогняна стихія виявилася справді підступною. У якийсь момент здалося, пожежу вже ліквідовано, але потім полум’я знову спалахнуло на дерев’яних конструкціях покрівлі. Врешті-решт усе ніби скінчилося. Наша сім’я вночі час від часу ходила й оглядала згарище, бо десь ще могло тліти і знову розгорітися. Вогонь знищив бесідку, два велосипеди, інвентар для квітникарства і садівництва, пошкоджені два вікна, стіна, обгоріла одна сторона даху. Слава Богу і дякуючи допомозі добрих людей (яких стільки багато, що всіх і не перелічити поіменно), вогонь зупинили вчасно, тож збитки виявилися меншими, ніж могли бути. Вся ця подія коштувала нашій сім’ї великих переживань. Але головне – що всі живі та здорові. Стосовно ж шкоди від пожежі – то я переконана, як працюватимемо, то все відновимо. А найголовніше, ми упевнилися: світ дійсно не без добрих людей, які здатні прийти на допомогу у скрутну хвилину”.
Комментариев нет:
Отправить комментарий