Пройшло вже 72 роки з того 9 Травня, відколи закінчилася ІІ світова війна. Ми, сучасне покоління, навіть уявити сповна не можемо всіх її жахіть, всіх моторошних епізодів. І це добре, бо нам просто випало щастя жити в інший час, мати багато інших можливостей, інших цінностей. Ми знаємо про ту війну лише з розповідей ветеранів, із історичних книжок, кінофільмів й Інтернету. А для мільйонів людей страшні події сорокових років були неминучою реальністю.
Багато горя війна принесла і нашій рідній Сновщині. Майже в кожній її сім’ї втратили дорогих і рідних людей, у багатьох з них навіть нема могили. Молоді хлопці гинули тоді в страшних боях, не відчувши (як слід!) смак життя. А діти військових літ навіть думати не могли про красиві іграшки, різні смаколики, вони навіть не могли нормально ходити до школи, повноправно здобувати знання. Багато хлопчаків і дівчат лишилися сиротами, а щасливими вважалися ті, кому з війни вдалося дочекатися безногого чи безрукого батька.
Однак, війна, як цинічно звучить, вікдривала в людях і багато позитивного. Всі намагалися допомогти одне одному в складних обставинах, жертвуючи здоров’ям та життям, всі об’єднувалися, гуртувалися, ладні були робити все задля перемоги над клятим фашизмом.
Через це 9 Травня – День Перемоги – свято світле і гірке одночасно. З однієї сторони, наша армія отримала перемогу, визволила рідну країну, а з іншої – все здійснено занадто дорогою ціною – ціною мільйонів життів, річок сліз і безлічі скалічених доль. Подякувати ветеранам – живим і спочилим – за їх подвиг у День Перемоги – ось те елементарне, що ми можемо зробити, те, що власне, ми і робимо щороку весняної пори. Цьогоріч вона зустрічала учасників мітингу-реквієму «Пам’ять народу у віках» дрібним дощиком впереміш із теплими сонячними промінчиками.
Зі сльозами на очах святковою ходою крокували учні й педагоги міських шкіл, Вищого училища лісового господарства, представники бюджетних закладів і установ, приватні підприємці. Віктор Сенченко, Сергій Виблов, Ольга Мураха, десятки інших сновчан несли в руках портрети дідів-героїв, безцінний скарб, котрий має передаватися із покоління в покоління з усім трепетом і гордістю.
Окрасою ходи були яскраві «Ягідки» і «Світлячки», молоденькі мами з малюками у модних візочках, колона учасників АТО, наших сьогоднішніх героїв-захисників, вічно молода «Спадщина» й, зрештою, всі, хто вирішили взяти пряму участь у запланованому дійстві. Сценарій цього дійства збагатили і покладання квітів до пам’ятних знаків у центрі Сновська й біля стадіону, виступи керівників району та громади, сивочолих ветеранів, самодіяльних артистів РБК.
У цей час у лісопарку жваво працювала торгівля, демонструвалися вироби декоративно-ужиткового мистецтва, розгортали роботу дитячі майданчики й атракціони. Щоб відпочити, забути про насущні труднощі, уклонитися світлій пам’яті загиблих – тих, хто захищав і визволяв наш край. Люди клали квіти до вічного вогню – символу великої перемоги, обов’язковому атрибуту свята, оберегу подвигу. Повигу, що ніколи ніким не забудеться!
Олена КОМПАНЕЦЬ
Фото автора та
Лариси МАРТИНЕНКО
Багато горя війна принесла і нашій рідній Сновщині. Майже в кожній її сім’ї втратили дорогих і рідних людей, у багатьох з них навіть нема могили. Молоді хлопці гинули тоді в страшних боях, не відчувши (як слід!) смак життя. А діти військових літ навіть думати не могли про красиві іграшки, різні смаколики, вони навіть не могли нормально ходити до школи, повноправно здобувати знання. Багато хлопчаків і дівчат лишилися сиротами, а щасливими вважалися ті, кому з війни вдалося дочекатися безногого чи безрукого батька.
Однак, війна, як цинічно звучить, вікдривала в людях і багато позитивного. Всі намагалися допомогти одне одному в складних обставинах, жертвуючи здоров’ям та життям, всі об’єднувалися, гуртувалися, ладні були робити все задля перемоги над клятим фашизмом.
Через це 9 Травня – День Перемоги – свято світле і гірке одночасно. З однієї сторони, наша армія отримала перемогу, визволила рідну країну, а з іншої – все здійснено занадто дорогою ціною – ціною мільйонів життів, річок сліз і безлічі скалічених доль. Подякувати ветеранам – живим і спочилим – за їх подвиг у День Перемоги – ось те елементарне, що ми можемо зробити, те, що власне, ми і робимо щороку весняної пори. Цьогоріч вона зустрічала учасників мітингу-реквієму «Пам’ять народу у віках» дрібним дощиком впереміш із теплими сонячними промінчиками.
Зі сльозами на очах святковою ходою крокували учні й педагоги міських шкіл, Вищого училища лісового господарства, представники бюджетних закладів і установ, приватні підприємці. Віктор Сенченко, Сергій Виблов, Ольга Мураха, десятки інших сновчан несли в руках портрети дідів-героїв, безцінний скарб, котрий має передаватися із покоління в покоління з усім трепетом і гордістю.
Окрасою ходи були яскраві «Ягідки» і «Світлячки», молоденькі мами з малюками у модних візочках, колона учасників АТО, наших сьогоднішніх героїв-захисників, вічно молода «Спадщина» й, зрештою, всі, хто вирішили взяти пряму участь у запланованому дійстві. Сценарій цього дійства збагатили і покладання квітів до пам’ятних знаків у центрі Сновська й біля стадіону, виступи керівників району та громади, сивочолих ветеранів, самодіяльних артистів РБК.
У цей час у лісопарку жваво працювала торгівля, демонструвалися вироби декоративно-ужиткового мистецтва, розгортали роботу дитячі майданчики й атракціони. Щоб відпочити, забути про насущні труднощі, уклонитися світлій пам’яті загиблих – тих, хто захищав і визволяв наш край. Люди клали квіти до вічного вогню – символу великої перемоги, обов’язковому атрибуту свята, оберегу подвигу. Повигу, що ніколи ніким не забудеться!
Олена КОМПАНЕЦЬ
Фото автора та
Лариси МАРТИНЕНКО
Комментариев нет:
Отправить комментарий