Про поїздку до Швейцарії я мріяла давно, і нарешті заповітна мрія здійснилася. Родичі запросили мене на Різдвяні й Новорічні свята до себе. Швейцарія – це казкова країна!
Коли відлітала з Борисполя – йшов сніг, а Женева зустріла яскравим сонячним сяйвом. В аеропорту було багато людей різних національностей. Більшість – усміхнені, раді зустрічі з рідними, друзями.
Відразу вразив порядок, охайність, навколишня краса, витонченість будівель, гарні парковки, дорогі новенькі авто навколо, чудові траси, чисті узбіччя, велика кількість тунелей – все ідеально упорядковане. Подих перехоплювало від краси природи з білосніжними Альпами і зеленими вершечками дерев, пагорбами, швидкими річечками і великими озерами з кришталево-прозорою водою, де плавали качки і лебеді, кружляли чайки. Гарнесенькі, доглянуті сади, виноградники, поля, городи, ліси. Ніде не бачила бур’янів, хащів непролазних, сміття. Між селами і містами немає контрастної різниці. Кругом дуже охайні будівлі, таке враження, що господарі змагаються, у кого чепурніше, миліше. Багато різних фігурок, статуеток, рослин, квітів, зелених парканів, які прикрашають оселі. Все навколо дуже гармонійно, естетично!
Корінні швейцарці дуже порядні, чесні, доброзичливі люди. Велику увагу вони приділяють правильному харчуванню, здоровому способу життя, відпочинку. У сваята і неділю відпочивають. Навіть магазини в неділю не працюють. Продавці теж відпочивають. Магазини розміщені в торгових центрах (схожих на наш Голлівуд у Чернігові). Часто проходять акції, на яких дуже вигідно придбати і продукти харчування, і одяг, і побутову техніку... Великі акції після Різдва і Пасхи.
За традицією, чотири неділі до Різдва запалюють по свічці, проходять народні гуляння, ярмарки, виставки товарів. Всі люди веселі, усміхнені. Я ніде не бачила розкиданих паперових обгорток, пластика, поліетиленових пакетів, людей, які б зловживали алкоголем. Поряд з молоддю багато літніх людей, які виглядають дуже життєрадісними. Увечері родини збираються за вечерею, де куштують традиційні страви з сиру «Раклет», «Фондю». Словом, все у Швейцарії було чудом. Але як би гарно не проходив час у колі рідних (серед достатку і краси), мені чомусь хотілося додому, до своєї родини. Нехай в бідну, змучену, але свою ріднесеньку Україну!
Коли відлітала з Борисполя – йшов сніг, а Женева зустріла яскравим сонячним сяйвом. В аеропорту було багато людей різних національностей. Більшість – усміхнені, раді зустрічі з рідними, друзями.
Відразу вразив порядок, охайність, навколишня краса, витонченість будівель, гарні парковки, дорогі новенькі авто навколо, чудові траси, чисті узбіччя, велика кількість тунелей – все ідеально упорядковане. Подих перехоплювало від краси природи з білосніжними Альпами і зеленими вершечками дерев, пагорбами, швидкими річечками і великими озерами з кришталево-прозорою водою, де плавали качки і лебеді, кружляли чайки. Гарнесенькі, доглянуті сади, виноградники, поля, городи, ліси. Ніде не бачила бур’янів, хащів непролазних, сміття. Між селами і містами немає контрастної різниці. Кругом дуже охайні будівлі, таке враження, що господарі змагаються, у кого чепурніше, миліше. Багато різних фігурок, статуеток, рослин, квітів, зелених парканів, які прикрашають оселі. Все навколо дуже гармонійно, естетично!
Корінні швейцарці дуже порядні, чесні, доброзичливі люди. Велику увагу вони приділяють правильному харчуванню, здоровому способу життя, відпочинку. У сваята і неділю відпочивають. Навіть магазини в неділю не працюють. Продавці теж відпочивають. Магазини розміщені в торгових центрах (схожих на наш Голлівуд у Чернігові). Часто проходять акції, на яких дуже вигідно придбати і продукти харчування, і одяг, і побутову техніку... Великі акції після Різдва і Пасхи.
За традицією, чотири неділі до Різдва запалюють по свічці, проходять народні гуляння, ярмарки, виставки товарів. Всі люди веселі, усміхнені. Я ніде не бачила розкиданих паперових обгорток, пластика, поліетиленових пакетів, людей, які б зловживали алкоголем. Поряд з молоддю багато літніх людей, які виглядають дуже життєрадісними. Увечері родини збираються за вечерею, де куштують традиційні страви з сиру «Раклет», «Фондю». Словом, все у Швейцарії було чудом. Але як би гарно не проходив час у колі рідних (серед достатку і краси), мені чомусь хотілося додому, до своєї родини. Нехай в бідну, змучену, але свою ріднесеньку Україну!
Комментариев нет:
Отправить комментарий