Вже 12 років в Україні точаться розмови про необхідність проведення адміністративно-територіальної реформи. У переліку причин такої ініціативи - дві основні: підвищити ефективність державного управління і зекономити кошти, які зараз витрачаються на утримання чиновників.
Концепцій реформування системи адміністрування країни існує декілька. Але за найоптимальнішу основні політики визнали ту, коли пропонується просто зменшити кількість сільрад і районів – шляхом їх об’єднання у більші територіальні одиниці. Частка логіки в цьому є. Населення зменшується, то ж чи доцільно витрачати гроші на утримання сільради там, де мешкає менше двох сотень людей? Але з іншого боку – тоді треба так відлагодити систему, щоб за довідкою чи вирішенням якогось дрібного питання громадянину не треба було вирушати «кудись», інколи – за десятки кілометрів.Словом, підхід до справи започаткування змін необхідно доопрацювати з урахуванням реальних потреб суспільства.
Зараз же слід подивитися на ситуацію з іншого ракурсу. Якщо об’єднуватимуть райони, скажімо – Щорський та Корюківський, то де має знаходитися центр? Напевно, переважна більшість мешканців нашого краю наполягатиме, що саме у Щорсі. Адже це – звичний для нас спосіб життя, зв’язки тощо. (Хоча ось у корюківців, мабуть, буде інша думка з цього приводу). Для оптимального рішення, звісна річ, треба враховувати такі фактори, як транспортна система, економічно-соціальний розвиток, потенціал розбудови нової адмінструктури. Зрештою, райони у нинішньому вигляді існували майже п’ятдесят років, і процес об’єднання легким навряд чи виглядатиме. Проте саме у випадку Щорсівщини та Корюківщини є один цікавий момент, який помітно спрощує ситуацію. Річ у тім, що колись велика частина нинішньої території Корюківського району (м.Корюківка і сільради – Забарівська, Лупасівська, Наумівська, Олександрівська, Охрамієвицька і Тютюнницька) належала до складу Щорського.
Станом на 1965 рік площа нашого району сягала 1,9 тис. кв. км, було дві міські ради і 27 сільських, а загалом на території налічувалося 92 населені пункти. (Населення області тоді складало 1 млн. 592 тис.). Коли через деякий час за рішенням «згори» створили Корюківський район, то, скажімо, у 1967 році його територія склала 1382 кв. км (місто і 19 сільрад), а Щорського – вже 1326 кв. км (місто і 20 сільрад). Однак певна логіка існування єдиної адміністративної одиниці з центром у Щорсі зберегла свою актуальність і досі, тож не виключено, що її врахують у столиці України у разі реалізації проекту адміністративно-територіальної реформи. Можливо, й недарма кажуть, що нове – це добре забуте старе?
Комментариев нет:
Отправить комментарий