Гортаючи сторінки томів «Казки Чернігівщини»

Нещодавня зустріч журналістів «Променя» з Миколою Максимцем, відомим земляком, головним редактором видавничого дому «Букрек», що на Буковині, вилилась у нові літературні знайомства, оповіді про найближчі плани, і навіть – неочікувані сюрпризи. Серед них – відредаговане Миколою Максимцем і Лесею Колодій видання «Українські народні казки Чернігівщини», де також представлені казки, записані у Єліному, Тихоновичах, Лосевій Слободі, інших населених пунктах Щорсівщини. Ці казки й інші прозові фольклорні твори у своїй сукупності схожі на барвисту палітру народного життя, народних мрій та сподівань. Читаймо і переконуймося в цьому самі.

В любовних ділах друзів нема
Давно це було, ще як моя баба дівувала. Жили в селі дві дівки-подружки. І так сталося, що полюбили вони одного хлопця. Він полюбив біляву Настю, а чорнява Марина затаїла в серці велику злобу і поклялася відомстити.
Влітку підговорила вона Настю піти до річки купатися. А сама нарвала стрілок з цибулі і всередину пустила гадюченя.
- Давай воду пити через стрілки, - каже Насті.
Настя й проковтнула гадюченя. Уже й жнива минули, і осінь. Зимою стало зле дівчині. Сохне, в’яне, ніхто не може допомогти. Так і до весни діло дійшло. Просить вона свого хлопця, щоб у ліс її зводив, хоче квіти весняні побачити. Прийшли вони у ліс, сіла Настя під сосну, а Микола пішов сон-траву шукати. Настя й задрімала. А гадюка почула ліс та й вилізла. Звилась на грудях у дівчини й на сонці гріється. Тут і парубок з квітками. Побачив таке та як закричить. Дівчина прокинулася і, побачивши гадюку, від страху померла. Серце у бідної розірвалося.
От і я кажу: не довіряйте подружкам, бо у любовних ділах друзів нема.
Про матір
Зустрілися колись люди і почали гомоніти, яке в світі слово найдорожче.
- Здоров’я,- каже хворий.
- Молодість, - каже старий.
- Хліб, - каже жебрак.
- Воля! – кричить тюремщик.
- Правда, - гомонить мудрець.
І тільки потім з кутка висунулась сирітська голова і тихенько промовила:
- Мама…
Як була створена жінка
Після того, як до Бога звернувся чоловік і заявив про свою нудьгу, Бог задумався, з чого зробити жінку, якщо весь матеріал пішов на чоловіка. Але, не бажаючи відмовити в проханні чоловіку, після коротких роздумів став створювати жінку з таких матеріалів: кілька яскравих променів сонця, всі чарівні фарби зорі, задумливий смуток місяця, краса лебедя, грайливість кошеняти, граціозність газелі, ласкаве тепло хутра, притягаюча сила магніту. Змішав усе разом, а потім додав туди холодне мерехтіння зірок, в’їдливість мухи, впертість осла, зажерливість акули, ревнивість тигриці, сміливість пантери, кровожерливість п’явки, отруйність змії, дурман опіуму, безпощадність стихії. Все це змішав, оформив фігуру і вдихнув у неї життя. Як наслідок – вийшла жінка.