Автобусні пасажирські перевезення вже далеко не перший рік є доволі неодноразовою темою для мешканців Щорсівщини. Особливо – у сільській місцевості. Причому увага людей зазвичай концентрується на двох аспектах: необхідність охоплення регулярними автобусними рейсами якомога більшої кількості населених пунктів і ціна на квитки. Сьогодні ми пропонуємо читачам більш детально ознайомитися з так званою тарифною політикою перевізників.
Відразу треба нагадати, що державних автотранспортних підприємств уже нема. (Принаймні, на нашій місцевості). Усі приватні. Тому впливати на них державні органи можуть до певної міри символічно. Контролювати обгрунтованість встановлених транспортниками тарифів теж складно. Звісно, є у держави важелі управління – розподіл маршрутів, інспектування тощо. Але використовуються вони не те, щоб якось неефективно для суспільства, а просто-таки дивно. Можливо, це й не є правдою, але давно ходять вперті розмови, що якісь посадовці обласного та всеукраїнського рівнів «опікають» галузь, добряче наживаючись на хабарах. Захотіла, приміром, автофірма відкрити «смачний» рейс «Київ – Щорс» - без певного грошового внеску «поважній особі» автобус її ніколи не вирушить у поїздку. А потім оця «корупційна складова» знаходить своє відображення у вартості квитка для кожного пасажира, бо власнику автофірми треба ж «відбити» свої вкладення у хабар. Ось і виходить, що фактично корупціонери деруть гроші не з фірмачів, а з простих людей. Але це так, глобальні процеси, вони властиві усім регіонам України. Говорити ж нам краще про стан справ на Щорсівщині. Кожна людина, що більш-менш регулярно їздить автобусами по району чи області, може помітити дивну річ: у транспортних засобах різних перевізників квитки на однакову відстань коштують по-різному. Для прикладу: багатьом відомий рейс «Корюківка – Чернігів», відправлення зі Щорса на обласний центр – о 15-ій годині 8 хвилин. Бажаючий доїхати, скажімо, до Кучинівки, бере у касі квиток і читає на ньому: орг. тариф – 30 коп., тариф. пер. пл. – 2 грн. 72 коп., страховий збір – 4 коп., станційний збір – 34 коп. (Дані – станом на першу декаду грудня). Разом – 3 грн. 40 коп. Як на наші часи – доволі непогано. Натомість, якщо поцікавитися тарифною політикою щорських перевізників, то постає відчутно інша картина. Проїзд до Кучинівки – 10 грн. Саме сільський відтинок маршруту викликає найбільше питань. Коли цього року піднімалися ціни на квитки, щорські власники автобусів пояснювали такий крок подорожчанням пального. Гаразд, аргумент слушний. Але хіба хазяї корюківського автобуса заправляють його водою? Тому й дивно: транспорту з Корюківки вигідно возити людей зі Щорса до Кучинівки за 3 грн 40 коп. (собі у збиток навряд чи хтось вирушатиме в дорогу), а ось автобусам зі Щорса – невигідно, на них правлять за проїзд аж десятку. Де логіка? Приблизно те ж саме – з рейсами до обласного центру. Наші рідні приватники оцінили таку послугу в 30 гривень з людини, корюківські ж – 20 грн. 70 коп. Причому зауважмо: сусіди обслуговуються касою автостанції, а вона бере собі 10% від суми проданого квитка. Натомість щорські транспортники працюють, як-то кажуть, з коліс. Тобто заощаджують на цій статті видатків. Воно то ніби й правильно, у наш час кожен економить, як може. Але коли порівнювати тарифний підхід різних автоперевізників, то відразу ж видно - в кого більший апетит. До речі, якщо вести мову про складові формування вартості проїзду, то один з провідних факторів – це бензин. І в даному випадку теж спостерігається незрозуміла тенденція: останнім часом світова ціна нафти впала у півтора раза, а пальне в Україні майже не подешевшало. Чому? І хто відрегулює таке питання? Ясно ж, що все вирішується не на районному рівні…
У наступному номері «Променя» тему автоперевезень буде продовжено, зокрема – поговоримо про маршрути в сільській місцевості.
Відразу треба нагадати, що державних автотранспортних підприємств уже нема. (Принаймні, на нашій місцевості). Усі приватні. Тому впливати на них державні органи можуть до певної міри символічно. Контролювати обгрунтованість встановлених транспортниками тарифів теж складно. Звісно, є у держави важелі управління – розподіл маршрутів, інспектування тощо. Але використовуються вони не те, щоб якось неефективно для суспільства, а просто-таки дивно. Можливо, це й не є правдою, але давно ходять вперті розмови, що якісь посадовці обласного та всеукраїнського рівнів «опікають» галузь, добряче наживаючись на хабарах. Захотіла, приміром, автофірма відкрити «смачний» рейс «Київ – Щорс» - без певного грошового внеску «поважній особі» автобус її ніколи не вирушить у поїздку. А потім оця «корупційна складова» знаходить своє відображення у вартості квитка для кожного пасажира, бо власнику автофірми треба ж «відбити» свої вкладення у хабар. Ось і виходить, що фактично корупціонери деруть гроші не з фірмачів, а з простих людей. Але це так, глобальні процеси, вони властиві усім регіонам України. Говорити ж нам краще про стан справ на Щорсівщині. Кожна людина, що більш-менш регулярно їздить автобусами по району чи області, може помітити дивну річ: у транспортних засобах різних перевізників квитки на однакову відстань коштують по-різному. Для прикладу: багатьом відомий рейс «Корюківка – Чернігів», відправлення зі Щорса на обласний центр – о 15-ій годині 8 хвилин. Бажаючий доїхати, скажімо, до Кучинівки, бере у касі квиток і читає на ньому: орг. тариф – 30 коп., тариф. пер. пл. – 2 грн. 72 коп., страховий збір – 4 коп., станційний збір – 34 коп. (Дані – станом на першу декаду грудня). Разом – 3 грн. 40 коп. Як на наші часи – доволі непогано. Натомість, якщо поцікавитися тарифною політикою щорських перевізників, то постає відчутно інша картина. Проїзд до Кучинівки – 10 грн. Саме сільський відтинок маршруту викликає найбільше питань. Коли цього року піднімалися ціни на квитки, щорські власники автобусів пояснювали такий крок подорожчанням пального. Гаразд, аргумент слушний. Але хіба хазяї корюківського автобуса заправляють його водою? Тому й дивно: транспорту з Корюківки вигідно возити людей зі Щорса до Кучинівки за 3 грн 40 коп. (собі у збиток навряд чи хтось вирушатиме в дорогу), а ось автобусам зі Щорса – невигідно, на них правлять за проїзд аж десятку. Де логіка? Приблизно те ж саме – з рейсами до обласного центру. Наші рідні приватники оцінили таку послугу в 30 гривень з людини, корюківські ж – 20 грн. 70 коп. Причому зауважмо: сусіди обслуговуються касою автостанції, а вона бере собі 10% від суми проданого квитка. Натомість щорські транспортники працюють, як-то кажуть, з коліс. Тобто заощаджують на цій статті видатків. Воно то ніби й правильно, у наш час кожен економить, як може. Але коли порівнювати тарифний підхід різних автоперевізників, то відразу ж видно - в кого більший апетит. До речі, якщо вести мову про складові формування вартості проїзду, то один з провідних факторів – це бензин. І в даному випадку теж спостерігається незрозуміла тенденція: останнім часом світова ціна нафти впала у півтора раза, а пальне в Україні майже не подешевшало. Чому? І хто відрегулює таке питання? Ясно ж, що все вирішується не на районному рівні…
У наступному номері «Променя» тему автоперевезень буде продовжено, зокрема – поговоримо про маршрути в сільській місцевості.
Комментариев нет:
Отправить комментарий