Зазвичай футбол – це захоплення чоловіків. Жінка бігає між пранням, городом, плитою і дітьми, а чоловік, розкошуючи на дивані з пляшкою пива, переглядає черговий матч – стандартна картина з життя. Проте в родині Мартиненків з Нових Борович все навпаки. Дружина Ірина з меншим сином Денисом – великі вболівальники футболу, а от чоловік Віктор і старший син Володимир байдуже ставляться до цього виду спорту.
Ірина працює бібліотекарем. Говорить, що колись в дитинстві потрапила в лікарню, а телевізор на коридорі у відділенні - один. Щоб не сумувати ввечері, виходила з палати до «голубого вогника», а там – чоловіки футбол дивляться, і спробуй переключити на мультфільм! Потроху й сама вивчила правила гри, й почала вболівати «за наших». Приїхавши додому, захоплення не покинула. Коли вийшла заміж – інші турботи заполонили життя, а чоловік і згодом старший син не поділяли захоплення матері. Тож дивилася довгими зимовими вечорами серіали та інші передачі. А коли народився син Денис, Ірина повернулася до свого захоплення. Переглядала всі матчі за участю збірної України і, звичайно, команди «Динамо», сидячи в декретній відпустці. Знала всіх гравців поіменно, тренерів. Потім вже і Денис, підростаючи, став вболівальником «Динамо» і сам почав ганяти шкіряний м’яч. Нині йому вже 14 років. Щоб вдосконалити свою майстерність, він їздить з Нових Борович до Щорса на тренування в спортивну школу.
Одного разу сестра з Чернігова, знаючи про пристрасть Ірини до футболу, привезла від гравця «Динамо» (Київ), нашого земляка Андрія Ярмоленка автограф. Він став найкращим подарунком від неї для вболівальниці.
Коли Україна готувалася до Євро-2012, в потаємних думках Ірина мріяла потрапити на великий стадіон і подивитися футбольні матчі «наживо». Тоді поїхати не вдалося. Але ж якщо дуже щось забажати, то мрії завжди збуваються! І ось нещодавно їй і Денису подарували 2 квитки на матч ліги УЄФА в Києві на стадіоні «Олімпійський». Скільки ж було радості в обох! Та треба було якось добратися до столиці, а потім і заночувати там, бо матч закінчувався після 22-00. А як же господарство? Це міська господиня сміливо може кинути все і поїхати на пару днів. А у дворі Мартиненків й корова, й кури, й свині…
І тут, до честі Віктора (не багато знайдеться таких чоловіків!), щоб дружина і син побували на футболі, він, як справжній мужчина, погодився залишитися поратися по-господарству.
…У Київ наші вболівальники приїхали за 2 години до початку гри, тож побували ще й на Майдані Незалежності. Національний спортивний комплекс «Олімпійський» вразив своїм масштабом. (Це найбільший стадіон в Україні, що має 70 тисяч місць – Авт.).
– Ми сиділи достатньо близько до ігрового поля, тож розрізняли кожного гравця в обличчя, - говорить Ірина з сином. - Глядачів було майже 15 тисяч. Разом з вболівальниками ми кричали від радості за забиті голи. До речі, матч «Динамо» з португальським клубом «Ріу Аве» тоді завершився перемогою українців - 2:0. Хоч погода була вже зимова, це не зіпсувало настрою, а адреналін не давав мерзнути. Дивитися футбол на стадіоні разом з такими ж фанатами - зовсім інше, ніж удома біля телевізора! Твої емоції підсилюються колективними. Звичайно, там не побачиш повторів цікавих моментів гри, але азарт, захоплююча атмосфера – це незабутні відчуття.
Після поїздки в Київ мама й син стали ще більшими шанувальниками футболу. Тепер при нагоді знову мріють побувати на великому стадіоні, тим паче, що голова сім`ї не заперечує.
Лариса
МАРТИНЕНКО
до теми
У шанувальників футболу 10 грудня свято - Всесвітній день футболу. Він був заснований за ініціативою ООН. Таким чином міжнародне співтовариство віддає належне цьому виду спорту, який для багатьох мільйонів не просто гра, а стиль життя. Перша згадка про футбол як «про гру в м’яч ногами» датується в китайських джерелах другим тисячоліттям до нашої ери. Називалася вона «цу чу», що означає «штовхати ногою». Завдяки цій грі китайські воїни підтримували хорошу фізичну форму. Деякі історики стверджують, що попередником футболу була дика гра саксів, які жили в Англії в VIII столітті. Відомо, що в цій грі були ворота і воротар, вона була частиною фізичної підготовки солдатів. У футбол грали і в Давній Греції, і Римі майже дві з половиною тисячі років тому. Нині ж є футбольні команди як чоловічі так і жіночі.
Ірина працює бібліотекарем. Говорить, що колись в дитинстві потрапила в лікарню, а телевізор на коридорі у відділенні - один. Щоб не сумувати ввечері, виходила з палати до «голубого вогника», а там – чоловіки футбол дивляться, і спробуй переключити на мультфільм! Потроху й сама вивчила правила гри, й почала вболівати «за наших». Приїхавши додому, захоплення не покинула. Коли вийшла заміж – інші турботи заполонили життя, а чоловік і згодом старший син не поділяли захоплення матері. Тож дивилася довгими зимовими вечорами серіали та інші передачі. А коли народився син Денис, Ірина повернулася до свого захоплення. Переглядала всі матчі за участю збірної України і, звичайно, команди «Динамо», сидячи в декретній відпустці. Знала всіх гравців поіменно, тренерів. Потім вже і Денис, підростаючи, став вболівальником «Динамо» і сам почав ганяти шкіряний м’яч. Нині йому вже 14 років. Щоб вдосконалити свою майстерність, він їздить з Нових Борович до Щорса на тренування в спортивну школу.
Одного разу сестра з Чернігова, знаючи про пристрасть Ірини до футболу, привезла від гравця «Динамо» (Київ), нашого земляка Андрія Ярмоленка автограф. Він став найкращим подарунком від неї для вболівальниці.
Коли Україна готувалася до Євро-2012, в потаємних думках Ірина мріяла потрапити на великий стадіон і подивитися футбольні матчі «наживо». Тоді поїхати не вдалося. Але ж якщо дуже щось забажати, то мрії завжди збуваються! І ось нещодавно їй і Денису подарували 2 квитки на матч ліги УЄФА в Києві на стадіоні «Олімпійський». Скільки ж було радості в обох! Та треба було якось добратися до столиці, а потім і заночувати там, бо матч закінчувався після 22-00. А як же господарство? Це міська господиня сміливо може кинути все і поїхати на пару днів. А у дворі Мартиненків й корова, й кури, й свині…
І тут, до честі Віктора (не багато знайдеться таких чоловіків!), щоб дружина і син побували на футболі, він, як справжній мужчина, погодився залишитися поратися по-господарству.
…У Київ наші вболівальники приїхали за 2 години до початку гри, тож побували ще й на Майдані Незалежності. Національний спортивний комплекс «Олімпійський» вразив своїм масштабом. (Це найбільший стадіон в Україні, що має 70 тисяч місць – Авт.).
– Ми сиділи достатньо близько до ігрового поля, тож розрізняли кожного гравця в обличчя, - говорить Ірина з сином. - Глядачів було майже 15 тисяч. Разом з вболівальниками ми кричали від радості за забиті голи. До речі, матч «Динамо» з португальським клубом «Ріу Аве» тоді завершився перемогою українців - 2:0. Хоч погода була вже зимова, це не зіпсувало настрою, а адреналін не давав мерзнути. Дивитися футбол на стадіоні разом з такими ж фанатами - зовсім інше, ніж удома біля телевізора! Твої емоції підсилюються колективними. Звичайно, там не побачиш повторів цікавих моментів гри, але азарт, захоплююча атмосфера – це незабутні відчуття.
Після поїздки в Київ мама й син стали ще більшими шанувальниками футболу. Тепер при нагоді знову мріють побувати на великому стадіоні, тим паче, що голова сім`ї не заперечує.
Лариса
МАРТИНЕНКО
до теми
У шанувальників футболу 10 грудня свято - Всесвітній день футболу. Він був заснований за ініціативою ООН. Таким чином міжнародне співтовариство віддає належне цьому виду спорту, який для багатьох мільйонів не просто гра, а стиль життя. Перша згадка про футбол як «про гру в м’яч ногами» датується в китайських джерелах другим тисячоліттям до нашої ери. Називалася вона «цу чу», що означає «штовхати ногою». Завдяки цій грі китайські воїни підтримували хорошу фізичну форму. Деякі історики стверджують, що попередником футболу була дика гра саксів, які жили в Англії в VIII столітті. Відомо, що в цій грі були ворота і воротар, вона була частиною фізичної підготовки солдатів. У футбол грали і в Давній Греції, і Римі майже дві з половиною тисячі років тому. Нині ж є футбольні команди як чоловічі так і жіночі.
Комментариев нет:
Отправить комментарий