Цього грудня Миколка вивчив найулюбленіші слова: «Слава Україні!»

Чотирнадцятирічному Миколці М’ятенку з Іванівки, крихітному, маленькому, Бог визначив тяжкі випробування. Разом з батьками і молодшими братиками він продовжує їх долати, але
вирок інвалідності бере своє. Хоча М’ятенки не сидять, склавши руки, вони борються. Після перенесених операцій, тривалих поїздок в столичні інститути, сеансів професора Бєрсєнєва з’явилися невеличкі промінчики надії, невеличкі успіхи в розвитку. Приміром, донедавна майже нерухоме хлопча почало сидіти, брати в руки предмети і їжу, вимовляти нехитрі склади, навіть слова. Додому до нього їздять тихоновицькі вчителі. І дарма, що Миколчину мову розуміють найближчі люди, дарма, що цих успіхів так небагато! Настя, Миколчина мама, з особливим трепетом розповідає, скільки працюють в сім’ї заради змоги лікувати сина, скільки різної літератури прочитали і про дитячий церебральний параліч, і про прогресивні методи лікування. Каже: «Віримо, що наше сімейне випробування вдасться хоч частково здолати. Зрештою, Миколка (з допомогою) вже пробує стояти, то, мо’ й станеться чудо – він піде…» Незважаючи на те, що у сільській родині стало менше грошей, аби купувати не те що цукерки та іграшки, а й ліки, тут вже готуються до свята Нового року – року хитрої Кози-дерези, від якої, за твердженням астрологів, нічого хорошого чекати не варто. А Микола, всупереч всьому – чекає на диво! Чекає в гості Святого Миколая, казкових Діда Мороза і Снігуроньку - з гостинцями, сюрпризами. Як усі хлопчики світу, любить бавитися з іграшковими пістолетами та автоматами. Хоче бути схожим на дорослих, у багатьох з яких вже є справжній автомат або пістолет. У дорослих же свої забави, свої справи…
Цьогорічного грудня Миколка вивчив слова «Слава Україні!..» Любить їх повторювати найбільше за всі інші. І не відходить від телевізора, коли показують новини зі сходу.

Олена
КОМПАНЕЦЬ
Фото автора