Все пізнається в порівнянні. Ця відома істина як ніколи є доречною при розгляду ситуації в Щорсі з питанням тарифоутворення на комунальні послуги. Більшу частину міста обслуговує вже відоме читачам ПрАТ «Комунальник», а меншу – підприємство «Укрзалізниці». Сьогодні пропонуємо бесіду з майстром місцевої дільниці Конотопського будівельного монтажно-експлуатаційного управління №5 Т.С. Яворською.
Серед іншого вона розповіла, що історія нині діючого в Щорсі залізничного підприємства водопостачання розпочалася в 1947 році – з введення в експлуатацію новозбудованої вежі й перших ліній водогонів. Згодом мережа трубопроводів розширювалася – здебільшого в 1970, 1972, 1979 і 1993 роках. До переліку основних споживачів належали тутешні об’єкти Південно-Західної залізниці і, звісна річ, населення.
На теперішній час колектив Щорської дільниці обслуговує об’єкти від Макошинського (Менський район) до Деревин (Городнянський район) й складається з 29 працівників. З них водою займаються дев’ятеро: 4 машиністи, 4 слюсарі й 1 контролер. Тобто місце їхньої роботи не лише Щорс, а й інші населені пункти, де є галузеве водопостачання. Наразі у нашому місті експлуатується 1 свердловина, ще є кілька резервних. У структурі споживання на населення припадає близько 70% отриманої води (це понад тисячу абонентів), а решта – це юридичні особи (залізничні або бюджетні).
Якщо вести мову про тариф для приватних споживачів, то станом на 16 грудня він складав 5 грн. 47 коп. за кубометр води. Калькуляцію складають у Конотопі, в БМЕУ-5, згодом ці документи затверджуються аж у Києві - спеціально уповноваженим державним органом. (Тобто тут процедура інакша, погоджує розмір платні за водопостачання не міська рада). Причина такого підходу полягає в діючій нормативно-правовій базі. Згідно з нею, якщо у постачальника послуг більше 40 тисяч абонентів або він здійснює свою діяльність у двох чи більше областях – він має враховувати позицію спеціальної комісії у столиці. Таким чином Конотопське БМЕУ-5 зі своїми структурними підрозділами (включаючи щорський) підпадає під дію обох критеріїв: має більше, ніж 40 тисяч споживачів і працює на території частково Сумської та Чернігівської областей. До речі, вже років з п’ять у Макошиному триває процес передачі системи водопостачання на баланс селищної ради, проте справі ще не видно кінця. Бо щоб реалізувати задумане, треба не раз подувати в Києві й заручитися згодою в різних кабінетах «Укрзалізниці». Хоча кілька років тому в Бахмачі подібну ініціативу вдалося втілити в життя.
Підсумовуючи цю оповідь, слід згадати, що колись дільниця БМЕУ-5 у Щорсі надавала послуги з вивозу рідких нечистот – головного з галузевих об’єктах і з відомчого житлового фонду. Однак років з двадцять тому відповідно до нової політики залізниці ця сфера діяльності була повністю передана місту, асенізаційний автомобіль вивезений до Києва. Словом, відтоді дільниця займається лише водопостачанням. Стосовно ж тарифу в 5 грн. 47 коп., то, з огляду на життєві реалії, він може довго не протриматися. Хоча коли дійде до перегляду – невідомо. Доки існуватиме найменша можливість утримати існуючий стан речей – БМЕУ-5 все робитиме для цього.
Серед іншого вона розповіла, що історія нині діючого в Щорсі залізничного підприємства водопостачання розпочалася в 1947 році – з введення в експлуатацію новозбудованої вежі й перших ліній водогонів. Згодом мережа трубопроводів розширювалася – здебільшого в 1970, 1972, 1979 і 1993 роках. До переліку основних споживачів належали тутешні об’єкти Південно-Західної залізниці і, звісна річ, населення.
На теперішній час колектив Щорської дільниці обслуговує об’єкти від Макошинського (Менський район) до Деревин (Городнянський район) й складається з 29 працівників. З них водою займаються дев’ятеро: 4 машиністи, 4 слюсарі й 1 контролер. Тобто місце їхньої роботи не лише Щорс, а й інші населені пункти, де є галузеве водопостачання. Наразі у нашому місті експлуатується 1 свердловина, ще є кілька резервних. У структурі споживання на населення припадає близько 70% отриманої води (це понад тисячу абонентів), а решта – це юридичні особи (залізничні або бюджетні).
Якщо вести мову про тариф для приватних споживачів, то станом на 16 грудня він складав 5 грн. 47 коп. за кубометр води. Калькуляцію складають у Конотопі, в БМЕУ-5, згодом ці документи затверджуються аж у Києві - спеціально уповноваженим державним органом. (Тобто тут процедура інакша, погоджує розмір платні за водопостачання не міська рада). Причина такого підходу полягає в діючій нормативно-правовій базі. Згідно з нею, якщо у постачальника послуг більше 40 тисяч абонентів або він здійснює свою діяльність у двох чи більше областях – він має враховувати позицію спеціальної комісії у столиці. Таким чином Конотопське БМЕУ-5 зі своїми структурними підрозділами (включаючи щорський) підпадає під дію обох критеріїв: має більше, ніж 40 тисяч споживачів і працює на території частково Сумської та Чернігівської областей. До речі, вже років з п’ять у Макошиному триває процес передачі системи водопостачання на баланс селищної ради, проте справі ще не видно кінця. Бо щоб реалізувати задумане, треба не раз подувати в Києві й заручитися згодою в різних кабінетах «Укрзалізниці». Хоча кілька років тому в Бахмачі подібну ініціативу вдалося втілити в життя.
Підсумовуючи цю оповідь, слід згадати, що колись дільниця БМЕУ-5 у Щорсі надавала послуги з вивозу рідких нечистот – головного з галузевих об’єктах і з відомчого житлового фонду. Однак років з двадцять тому відповідно до нової політики залізниці ця сфера діяльності була повністю передана місту, асенізаційний автомобіль вивезений до Києва. Словом, відтоді дільниця займається лише водопостачанням. Стосовно ж тарифу в 5 грн. 47 коп., то, з огляду на життєві реалії, він може довго не протриматися. Хоча коли дійде до перегляду – невідомо. Доки існуватиме найменша можливість утримати існуючий стан речей – БМЕУ-5 все робитиме для цього.
Комментариев нет:
Отправить комментарий