На головному знімку номера – фрагмент зйомки майбутнього багатосерійного фільму, де головними персонажами є цигани – прекрасний, дивний народ, що живе вже кілька століть серед інших етносів і не розчиняється в них, зберігаючи індивідуальну, кастову систему. У Займищі, на березі Снові, дивитися на цих красенів-акторів Київського театру сходилося і з’їжджалося чимало місцевого люду.
І не лише через те, що вони поціловані Богом, а, передусім, за шедевральність їх образів, широту душі, вміле представлення своїх героїв, у котрих радість із драмою поруч. А коли ці артисти заспівали – полилися і ніжність, і радість, і сонце, і щебіт пташок, і удари дзвонів. А звуки гітари нагадали душевний біль, оновлення, світле бачення головних цінностей, якими, власне, і живуть герої майбутньої мелодрами. Скоріше б вийшла!
Про те, що минулої неділі довелося зустрітися з авторською групою кінокомпанії «Стар Медіа» навіть й не думалося. Просто їхали відпочивати на річку, і раптом, гляди, стільки люду навкруг, ціле імпровізоване містечко із нарядними персонажами, великі і малі автівки, вагончики, телекамери, гримери й інші члени знімальної групи. Також зустріли і самого режисера 24-серійної майбутньої мелодрами Олександра Тімченка, відомого в Україні й за її межами своїми роботами.
Він весь час перебував у русі й говорити конкретні речі про фільм не став. Зрештою, його поведінку пояснила заступниця, сконцентрувавши увагу на таких формальностях, як корпоративне право, нерозголошення деталей зйомок і змісту сюжету до того періоду, доки «Голубка біла, голубка чорна» (одна з робочих назв) не вийде на екрани каналу «1+1».
Словом, всі намагання отримати офіційну й правдиву інформацію виявилися марними й безрезультатними. Хоча хилити голову й опускати руки я не збиралася, пішовши іншим шляхом – «у народ», як його між собою називають журналісти.
А народу ж було всюди повно – від малечі до сивочолих дідуганів. Хто пішки діставався до річки, хто велосипедом, а хто машинами й навіть кіньми. Якраз коні й стали одним із виокремлених частин багатосерійного кіно, його окрасою. Домашніми правили займищанські добрі господарі, а ще декількома, привезеними із Чернігова, тренери кінного спорту. А як виглядали ті гніді, руді й темноокі коні, прибрані у розмальовану збрую, хомути й вуздечки, як двигтіли від чаруючого співу підводи з красунями-циганками. (До речі, не аматорами художньої самодіяльності, а професійними акторами столичного театру!) Як заводили вони свої мелодійні шлягери, як вливалися до того звучання гітара й акордеон – веселилася, здавалося, не тільки задіяна акторська група, а й уся навколишня земля. Красиво було й натхненно! І напрочуд лірично!
Хоча й сам задум стрічки також повністю відданий людським взаєминам, любові і розлуці, непростим пошукам щастя. Отож, все буде в ній про кохання: і три різні сюжетні лінії трьох різних пар, і три великі розлуки, а у фіналі – зустрічі, що закінчуються весіллями.
Коли все побачимо, не відомо, адже до 15 серпня ще триватимуть зйомки, але що фільм вийде на екрани телевізорів – точно!
І будемо впізнавати потім з них улюблених акторів Олександра Феклістова, Лесю Жураковську, Катерину Кистень, Дмитра Пчілку й інших. І будемо посміхатися «масовочним» сценам, де у епізодичних ролях займищанські дівчата й хлопці, молодички й навіть жителі поважного віку. Їм це цікаво та й копійку ж хоч якусь є шанс отримати, що у наш час також важливо.
Як потрапили вони у вир кіно, знає місцева активістка кінематографічної сфери Таїсія П’ятакова. Жіночка зустрічала у рідному селі вже не одну команду митців і розчарувань не зазнала. І нею усі завше лишалися задоволені, і людьми, котрих підбирала.
Олена КОМПАНЕЦЬ
Фото автора
На знімках: у масових епізодах -
місцеві жителі.
Комментариев нет:
Отправить комментарий