До води, як і до хліба, завжди пошана велика

Так здавна казали в Україні, цінують ці дві святині і нині. І дарма, що цивілізація привчає нас до комфорту, а техніка полегшує життя, та любов до народних традицій залишається в кожному з нас, бо ми  - українці. Одним з підтверджень тому став відновлений колодязь у Жоведі по вул.Мозгового. Його не просто відремонтували, а зберегли «журавля», яким легко діставати з глибини воду.

В селах тепер не часто зустрінеш криницю з такою конструкцією. Частіше за все відро на ланцюгу доводиться витягувати з колодязя, крутячи ручку.

Цей колодязь, як казали сільчани, викопали, може, й сотню літ назад. Вода в ньому смачна, і не раз втамовувала спрагу перехожим, брали її колись з собою в поле колгоспники. І, звичайно ж, користувалися і користуються колодязем для власного  господарства всі  родини, які живуть на кутку.

У минулому році його почистили, вода гарна, питна. А от «журавель» донедавна перебував у аварійному стані, та й вигляд колодязь мав неестетичний. Кажуть жовідчани, що кілька років тому одна політична партія обіцяла допомогти з коштами на ремонт, але після виборів чомусь забула про обіцянку. Тож шість родин - Чернецьких, Лукаш, Мартиненко, Божок, Коваленко та Пухно, які беруть воду з нього,  вирішили не чекати когось, а власними силами відремонтувати колодязь на вулиці. Виникла ідея спростити завдання і зробити звичайну «крутьолку» (як кажуть місцеві – Авт.). 

– Але я наполіг на своєму: буде тільки «журавель», - розповідає  місцевий інженер цього механізму Михайло Чернецький.  Його підтримала і Людмила Лукаш та інші господині. Адже за допомогою «журавля» відро з водою само легко вискакує з колодязя. 

Усі погодилися і приступили до роботи. Непросто було знайти таку довгу (близько 10 метрів) й міцну жердину, доставити її в село. Допоміг у цьому директор ПСП «Яна Плюс» Олександр Веселий, якому люди дуже вдячні. Далі треба було обтесати її,  визначити центр тяжіння, встановити і закріпити основу для механізму, потім  саму «шию журавля», щоб зручно діставати воду. А щоб колодязь милував око, його пофарбували у національні кольори, та ще й клумби поряд розбили. Гроші на фарбу виділила в.о.старости Наталія Ховпун, і самі ще гуртом збиралися. Криниця дійсно стала окрасою вулиці, та навіть всього села. 

Тут продовжують брати прохолодну смачну воду. А  майданчик біля колодязя -  це місце, де завжди можна дізнатися і обговорити новини. «Живе спілкування, то святе. З краном вдома не поговориш», - сміються селяни. 

Лариса МАРТИНЕНКО, фото автора