Шановний Юрію Євгеновичу!
Ви, мабуть, не могли собі уявити, що у прекрасному 13-тисячному містечку Сновськ (колишній Щорс), що на Чернігівщині, можете зустріти людину, шляхи з якою пересікалися десь у шістдесятих роках минулого століття. Але це так.
Київський державний університет імені Т.Г. Шевченка. Я навчалася там на філологічному факультеті. Факультеті, про який наш улюблений викладач Петро Петрович Кононенко на одній із зустрічей з нашим випуском сказав такі слова, що понад півстоліття не можу їх забути: «Такого курсу, як ваш, забути не можна. Таких студентів, як ви, не було ні до вас, ні після».
Саме в цей час навчалися і Ви у вузі, тільки на рік пізніше. Про Вас заговорили одразу. Ви були частим гостем у студентському гуртожитку №5 по вулиці Ломоносова. Саме тоді ми разом з Людою Кайдаш-Зінчук і зустріли Вас на першому поверсі. Ви швидко мчали коридором, мабуть, від наших хлопців, і щось голосно говорили. Людмила сказала, що це Юрій Рибчинський, майбутня зірка в літературі, а наш Анатолій Григоренко у своїй манері висловлюватися прорік: «З цього хлопця буде велика людина». І Толя, і Люда, обоє, як у воду дивилися, передбачили. Так і сталося.
Пане Юрію, Ви добре пам’ятаєте ті зібрання студентів, де велися розмови, дискусії про заборону творів Василя Симоненка, Василя Стуса, Ліни Костенко. У цей час під «гарячу руку» попав і наш товариш Микола Холодний. Бурлило студентське життя. Ви не боялися тоді, вісімнадцятилітній юнак, висловити свою думку, стати на захист потерпілих.
Особливо часто перепадало нашому курсу, бо тут навчалися сміливі, чесні люди, які дорожили словом, не боялися сказати правду в очі. Я вже сказала, що курс наш був не звичайний, а скоріше – бачив життя без прикрас, таким, яким воно є насправді. З нашого курсу вийшли відомі люди в Україні і за її межами. Вони відіграли значну роль у розвитку літературного процесу в 60-ті роки. Ось вони: Іван Іллєнко, Анатолій Григоренко, Іван Складаний, Леонід Череватенко, Ярослав Боровський, Михайло Наєнко, Анатолій Погрібний – письменники, дослідники літературних процесів; Діна Садовська, Лідія Семененко-Дрозд, Галина Бережна – викладачі вузів; Емма Білаш-Бабчук – відома заслужена журналістка, ведуча на радіо програми «Суботні зустрічі»; Віра Відоменко – заслужений учитель України; Міла Підпала, Людмила Власова, незважаючи на вік, ведуть велику роботу в розбудові нашої країни; Діма Кордонець – довгий час був послом в Угорщині.
Я впевнена, що Ви, Юрію Євгеновичу, були прихильні до нашого курсу, багатьох знаєте особисто, зустрічалися не один раз. Я пропрацювала після закінчення університету сорок років учителем української мови та літератури у своїй рідній школі, навчаючи і виховуючи дітей. Слідкувала за Вашою творчістю. І, звичайно, Ваші твори знали мої учні, на уроках звучали пісня на Ваші вірші. Про моїх однокурсників знали мої випускники, п’ять з них навчалися на нашому філологічному факультеті, де був деканом Михайло Наєнко. Моя праця простого вчителя відзначена трьома Почесними грамотами Міністерства освіти, значком «Відмінник народної освіти», я була делегатом п’ятого з’їзду вчителів України, нагороджена Урядом медаллю «За трудову відзнаку», «Ветеран праці». Кожен з нас склався як особистість, що самовіддано трудився на своєму посту, до останнього подиху був відданий своїй неньці-землі. Багатьох моїх однокурсників вже немає, відійшли у вічність, але їхні славні справи залишилися з людьми. Не зітруться з нашої пам’яті студентські роки. Вони стали перехресними стежками між Вами і нами, шістдесятниками. Ваш приїзд у наше місто ще один крок повернутися у молодість, бурхливу юність, сповнену наснаги творити, працювати, любити людей.
Здоров’я Вам, Юрію Євгеновичу, творчих успіхів, довгих років життя.
З повагою – Антоніна Петрівна ШУТЬКО-ДЕЙНЕКО
Р.S. Нагадуємо, що творчий вечір Ю.Рибчинського відбудеться 4 листопада о 17.00 у залі Сновського БК. Квитки ще є (їхня вартість у межах
120-180 грн).
Ви, мабуть, не могли собі уявити, що у прекрасному 13-тисячному містечку Сновськ (колишній Щорс), що на Чернігівщині, можете зустріти людину, шляхи з якою пересікалися десь у шістдесятих роках минулого століття. Але це так.
Київський державний університет імені Т.Г. Шевченка. Я навчалася там на філологічному факультеті. Факультеті, про який наш улюблений викладач Петро Петрович Кононенко на одній із зустрічей з нашим випуском сказав такі слова, що понад півстоліття не можу їх забути: «Такого курсу, як ваш, забути не можна. Таких студентів, як ви, не було ні до вас, ні після».
Саме в цей час навчалися і Ви у вузі, тільки на рік пізніше. Про Вас заговорили одразу. Ви були частим гостем у студентському гуртожитку №5 по вулиці Ломоносова. Саме тоді ми разом з Людою Кайдаш-Зінчук і зустріли Вас на першому поверсі. Ви швидко мчали коридором, мабуть, від наших хлопців, і щось голосно говорили. Людмила сказала, що це Юрій Рибчинський, майбутня зірка в літературі, а наш Анатолій Григоренко у своїй манері висловлюватися прорік: «З цього хлопця буде велика людина». І Толя, і Люда, обоє, як у воду дивилися, передбачили. Так і сталося.
Пане Юрію, Ви добре пам’ятаєте ті зібрання студентів, де велися розмови, дискусії про заборону творів Василя Симоненка, Василя Стуса, Ліни Костенко. У цей час під «гарячу руку» попав і наш товариш Микола Холодний. Бурлило студентське життя. Ви не боялися тоді, вісімнадцятилітній юнак, висловити свою думку, стати на захист потерпілих.
Особливо часто перепадало нашому курсу, бо тут навчалися сміливі, чесні люди, які дорожили словом, не боялися сказати правду в очі. Я вже сказала, що курс наш був не звичайний, а скоріше – бачив життя без прикрас, таким, яким воно є насправді. З нашого курсу вийшли відомі люди в Україні і за її межами. Вони відіграли значну роль у розвитку літературного процесу в 60-ті роки. Ось вони: Іван Іллєнко, Анатолій Григоренко, Іван Складаний, Леонід Череватенко, Ярослав Боровський, Михайло Наєнко, Анатолій Погрібний – письменники, дослідники літературних процесів; Діна Садовська, Лідія Семененко-Дрозд, Галина Бережна – викладачі вузів; Емма Білаш-Бабчук – відома заслужена журналістка, ведуча на радіо програми «Суботні зустрічі»; Віра Відоменко – заслужений учитель України; Міла Підпала, Людмила Власова, незважаючи на вік, ведуть велику роботу в розбудові нашої країни; Діма Кордонець – довгий час був послом в Угорщині.
Я впевнена, що Ви, Юрію Євгеновичу, були прихильні до нашого курсу, багатьох знаєте особисто, зустрічалися не один раз. Я пропрацювала після закінчення університету сорок років учителем української мови та літератури у своїй рідній школі, навчаючи і виховуючи дітей. Слідкувала за Вашою творчістю. І, звичайно, Ваші твори знали мої учні, на уроках звучали пісня на Ваші вірші. Про моїх однокурсників знали мої випускники, п’ять з них навчалися на нашому філологічному факультеті, де був деканом Михайло Наєнко. Моя праця простого вчителя відзначена трьома Почесними грамотами Міністерства освіти, значком «Відмінник народної освіти», я була делегатом п’ятого з’їзду вчителів України, нагороджена Урядом медаллю «За трудову відзнаку», «Ветеран праці». Кожен з нас склався як особистість, що самовіддано трудився на своєму посту, до останнього подиху був відданий своїй неньці-землі. Багатьох моїх однокурсників вже немає, відійшли у вічність, але їхні славні справи залишилися з людьми. Не зітруться з нашої пам’яті студентські роки. Вони стали перехресними стежками між Вами і нами, шістдесятниками. Ваш приїзд у наше місто ще один крок повернутися у молодість, бурхливу юність, сповнену наснаги творити, працювати, любити людей.
Здоров’я Вам, Юрію Євгеновичу, творчих успіхів, довгих років життя.
З повагою – Антоніна Петрівна ШУТЬКО-ДЕЙНЕКО
Р.S. Нагадуємо, що творчий вечір Ю.Рибчинського відбудеться 4 листопада о 17.00 у залі Сновського БК. Квитки ще є (їхня вартість у межах
120-180 грн).
Комментариев нет:
Отправить комментарий