19 лютого Сновськ попрощався із надзвичайною особистістю, взірцем українця Віталієм Броніславовичем Зайончковським.
Провести його в останню дорогу прийшли сотні земляків, десятки приїжджих делегацій, безліч знайомих і незнайомих людей, для яких він був прикладом патріотизму, величі духу, авторитетом у роботі.
Спочатку відбулася панахида, яку провів благочинний церков району, настоятель Свято-Миколаївського храму Павло Фазан, а вже звідти поховальний кортеж вирушив у депо, на підприємство, де Віталій Броніславович працював, виявляючи себе мудрим, висококваліфікованим фахівцем, організаторські здібності, творчий підхід якого до вирішення виробничих завдань забезпечили успіх не лише очолюваному ним колективу, а й усій Сновщині. Маю на увазі ті левові бюджетні відрахування від діяльності підприємства, ті меценатські кроки з благоустрою, яких не оцінити було б великим гріхом. Куди не глянь у нашому місті - всюди творіння фантазії Віталія Броніславовича, його бажання бачити навколо красу і порядок. Веду мову про камінь Черчеля, підкову «На щастя», євросоюзівський куточок із трьома прапорами, пам’ятні знаки чорнобильцям і афганцям, переобладнану будівлю адміністрації, колишній «Голлівуд», ретро-паровоз, нинішню казку по всій території депо. Теплу казку, яка у день похорону видавалася такою сумною і осиротілою, адже кожен її штрих, кожна деталь нагадували про господаря, його поривання змінювати світ на краще.
Нестримним безкінечним потоком йшли попрощатися з ним члени локомотивних бригад, трудівники ремонтних цехів, інші колеги з депо, дистанції колії, ветерани залізниці, керівники більшості організацій і підприємств краю, утворюючи великий живий коридор із вінків та пломенистих квітів. І чи не всі плакали, не соромлячись, що дорослі, сильні...
Підтримати рідних і засвідчити шану патріоту нашої громади, нашої України знайшли можливість голова обласної ради Ігор Вдовенко, перші особи місцевої влади Олександр Медведьов, Валерій Радібеда, Ніна Кухаренко, інші посадовці, громадські й партійні діячі. У їхніх промовах, жестах були біль і глибокі переживання від непоправного горя, що сколихнуло наших жителів.
Неможливо змиритися із цим горем, і наша скорбота безмежна, лиш пам’ять залишається живою, вміщуючись в просте зізнання: «Ми Вас, як живого, будемо й надалі шанувати і спробуємо продовжити започатковані Вами діла!» От тільки б вийшло!
Олена КОМПАНЕЦЬ
Фото автора
Ми вчилися у нього, як працювати і любити рідну землю
Провести його в останню дорогу прийшли сотні земляків, десятки приїжджих делегацій, безліч знайомих і незнайомих людей, для яких він був прикладом патріотизму, величі духу, авторитетом у роботі.
Спочатку відбулася панахида, яку провів благочинний церков району, настоятель Свято-Миколаївського храму Павло Фазан, а вже звідти поховальний кортеж вирушив у депо, на підприємство, де Віталій Броніславович працював, виявляючи себе мудрим, висококваліфікованим фахівцем, організаторські здібності, творчий підхід якого до вирішення виробничих завдань забезпечили успіх не лише очолюваному ним колективу, а й усій Сновщині. Маю на увазі ті левові бюджетні відрахування від діяльності підприємства, ті меценатські кроки з благоустрою, яких не оцінити було б великим гріхом. Куди не глянь у нашому місті - всюди творіння фантазії Віталія Броніславовича, його бажання бачити навколо красу і порядок. Веду мову про камінь Черчеля, підкову «На щастя», євросоюзівський куточок із трьома прапорами, пам’ятні знаки чорнобильцям і афганцям, переобладнану будівлю адміністрації, колишній «Голлівуд», ретро-паровоз, нинішню казку по всій території депо. Теплу казку, яка у день похорону видавалася такою сумною і осиротілою, адже кожен її штрих, кожна деталь нагадували про господаря, його поривання змінювати світ на краще.
Нестримним безкінечним потоком йшли попрощатися з ним члени локомотивних бригад, трудівники ремонтних цехів, інші колеги з депо, дистанції колії, ветерани залізниці, керівники більшості організацій і підприємств краю, утворюючи великий живий коридор із вінків та пломенистих квітів. І чи не всі плакали, не соромлячись, що дорослі, сильні...
Підтримати рідних і засвідчити шану патріоту нашої громади, нашої України знайшли можливість голова обласної ради Ігор Вдовенко, перші особи місцевої влади Олександр Медведьов, Валерій Радібеда, Ніна Кухаренко, інші посадовці, громадські й партійні діячі. У їхніх промовах, жестах були біль і глибокі переживання від непоправного горя, що сколихнуло наших жителів.
Неможливо змиритися із цим горем, і наша скорбота безмежна, лиш пам’ять залишається живою, вміщуючись в просте зізнання: «Ми Вас, як живого, будемо й надалі шанувати і спробуємо продовжити започатковані Вами діла!» От тільки б вийшло!
Олена КОМПАНЕЦЬ
Фото автора
Ми вчилися у нього, як працювати і любити рідну землю
Наше головування вже залишилося позаду, однак час, коли район очолював Віталій Броніславович Зайончковський, ніколи з пам’яті не зітреться. Він був справжнім представником Президента, за якого ні жителям району, ні тим високопосадовцям, що на нього таку відповідальну ношу поклали, соромно не було. Навпаки, Віталієм Броніславовичем всі пишалися, поважали його, слухали і виконували настанови. Ми знали: це все для людей, для наших сіл, для того, щоб ніхто не почувався позбавленим уваги і піклування. Особливо, коли мова заходила про дітей-сиріт, нужденну старість, благоустрій.
Він міг у будь-який час приїхати на поле і ферму, зайти до школи чи клубу і відразу прийняти рішення – куди що треба!
Не було такого, щоб голова сільради, інші керівники не дісталися на призначену нараду, щоб хтось ігнорував планові цифри по закупівлі молока чи не знав показників бюджету. Загалом він весь час горів роботою, і нас надихав працювати із повною віддачею. Адміністрація і він особисто (у класичних костюмах, ввічливі, зі знанням дорученої справи) нагадували чіткий механізм – без збоїв і хибних напрямків.
У нього все було по-правді, без подвійних стандартів – «і батіг, і пряник». Заслуговували люди – хвалив, мали прогалини – робив зауваження, але без підніжок і неясності.
Вважаємо його, почесного громадянина Сновська, взірцем патріотизму, любові до України і підтримуємо озвучені в народі думки про перейменування однієї із вулиць міста іменем цієї великої людини. На тій вулиці має все блищати і бути в порядку, так, як було навкруги у нього.
Вічна Вам пам’ять, дорогий Віталію Броніславовичу!
М.Яковець, М.Колодюк, В.Запорожець, М.Іваницький та сільські голови попередніх скликань В.Карась, Р.Яковенко, П. Халіман, В.Виноградова, Н.Качура, Н.Дегтяр, Л.П`ятківська та інші. Всього 14 підписів.
Комментариев нет:
Отправить комментарий