Кожна людина час від часу потребує допомоги стоматолога. Бо якщо із зубами виникають проблеми – нам дуже важливо знайти лікаря або медичний заклад, який допоможе безпечно подолати виниклі проблеми. І не тільки із втамуванням болю, витратою коштів. Ще треба знайти такого фахівця, який би подарував впевненість у позитивному результаті лікування і забезпечив би ефективну реабілітацію.
Що б хто не казав, але за всі роки перебування у Сновську більшістю народу – і для консультацій, і для оперативних втручань – обирається саме Микола Тунда.
І хоч у березні йому вже стукнуло шістдесят, та й досі Микола Дмитрович працює майстерно і віртуозно, так, що залишається лише порадіти і, врешті, довіритись.
Чи просто далися йому колишні високі атестаційні регалії, завойована територія популярності, переходи й переїзди із одного місця на інше?
Риторичне питання, на яке навіть юний читач дасть однозначну відповідь. Ось і я про це! Звісно, не просто! Але результат є, він відчутний і поцінований не лише на Сновщині, а, приміром, далекому від нас Казахстані. Їздив туди нещодавно Микола Дмитрович із дружиною на ювілей друга і емоцій не міг стримувати від по-родинному зворушливого прийому, щирих обіймів і подяк. І це через десятки літ і зим, через сотні пройдених доріг... Нелегких, тернистих, не завше сприйнятих із розумінням й бажанням підтримати. Та, якби не було, ні на чиновників, ні на певних людей він не ображається, стверджуючи: «Ложку дьогтю у бочці меду завше проковтував без особливої гіркоти і нудоти. Зрештою, й меду мав не бочки, а так, у горщику». Однією з вагомих причин нинішньої нестабільності життя у поліському регіоні Микола Дмитрович, окрім загальних економічних ризиків, вважає своєрідну тутешню ментальність, де на одного козака сім гетьманів, де всі праві і ніхто не винен, й де певна кількість пацієнтів навіть не знає і не хоче знати про елементарний етикет, гігієну, культуру поведінки. Тому й кадровий голод у спеціалістах відчувається, тому й не їдуть (навіть за умови отримання житла) молоді анестезіологи, гінекологи, хірурги. – Ну дадуть їм квартиру, а зарплата, а технічна база кабінету, в якому трудитимуться, матеріальне оснащення? – резюмує Микола Тунда.
До речі, про медичну реформу пані Уляни Супрун він теж висловив свої думки. Суперечливі з тими, що розкручуються, що чи не у всіх на слуху. Воно й так, бо, з одного боку, і простим людям набридли і стали зрозумілими попередні схеми із оборудками і щодо закупівлі ліків, і щодо інших напрямків медичної сфери.
А ще мій співрозмовник наголосив, що колись трієчники (не в образу, бо хороших громадян серед них чимало!) навіть носа у медвузи не сунули, а тепер за платню, бува, і двієчники вчаться.
Тож обома руками за введену Міністром новацію: «Результат ЗНО менше 150 балів – людей лікувати не лізь!»
І насамкінець знову про стоматологію, з якої, власне, і почався трудовий шлях Миколи Дмитровича Тунди. Це у нього, як зазначив, від Бога і від прагнення зробити нашу усмішку, наше буття трохи радіснішим.
До речі, на запитання, коли треба звертатися до спеціалістів за порадою, не роздумуючись, вимовив: «Із шести місяців, коли в роті лише два зуби!»
Олена КОМПАНЕЦЬ
Фото автора
Щоби почати лікувати зуби, лікарям-стоматологам необхідно витратити на освіту вісім років. Також багато залежить від інтернатури і ординатури, так званої післядипломної освіти.
Що б хто не казав, але за всі роки перебування у Сновську більшістю народу – і для консультацій, і для оперативних втручань – обирається саме Микола Тунда.
І хоч у березні йому вже стукнуло шістдесят, та й досі Микола Дмитрович працює майстерно і віртуозно, так, що залишається лише порадіти і, врешті, довіритись.
Чи просто далися йому колишні високі атестаційні регалії, завойована територія популярності, переходи й переїзди із одного місця на інше?
Риторичне питання, на яке навіть юний читач дасть однозначну відповідь. Ось і я про це! Звісно, не просто! Але результат є, він відчутний і поцінований не лише на Сновщині, а, приміром, далекому від нас Казахстані. Їздив туди нещодавно Микола Дмитрович із дружиною на ювілей друга і емоцій не міг стримувати від по-родинному зворушливого прийому, щирих обіймів і подяк. І це через десятки літ і зим, через сотні пройдених доріг... Нелегких, тернистих, не завше сприйнятих із розумінням й бажанням підтримати. Та, якби не було, ні на чиновників, ні на певних людей він не ображається, стверджуючи: «Ложку дьогтю у бочці меду завше проковтував без особливої гіркоти і нудоти. Зрештою, й меду мав не бочки, а так, у горщику». Однією з вагомих причин нинішньої нестабільності життя у поліському регіоні Микола Дмитрович, окрім загальних економічних ризиків, вважає своєрідну тутешню ментальність, де на одного козака сім гетьманів, де всі праві і ніхто не винен, й де певна кількість пацієнтів навіть не знає і не хоче знати про елементарний етикет, гігієну, культуру поведінки. Тому й кадровий голод у спеціалістах відчувається, тому й не їдуть (навіть за умови отримання житла) молоді анестезіологи, гінекологи, хірурги. – Ну дадуть їм квартиру, а зарплата, а технічна база кабінету, в якому трудитимуться, матеріальне оснащення? – резюмує Микола Тунда.
До речі, про медичну реформу пані Уляни Супрун він теж висловив свої думки. Суперечливі з тими, що розкручуються, що чи не у всіх на слуху. Воно й так, бо, з одного боку, і простим людям набридли і стали зрозумілими попередні схеми із оборудками і щодо закупівлі ліків, і щодо інших напрямків медичної сфери.
А ще мій співрозмовник наголосив, що колись трієчники (не в образу, бо хороших громадян серед них чимало!) навіть носа у медвузи не сунули, а тепер за платню, бува, і двієчники вчаться.
Тож обома руками за введену Міністром новацію: «Результат ЗНО менше 150 балів – людей лікувати не лізь!»
І насамкінець знову про стоматологію, з якої, власне, і почався трудовий шлях Миколи Дмитровича Тунди. Це у нього, як зазначив, від Бога і від прагнення зробити нашу усмішку, наше буття трохи радіснішим.
До речі, на запитання, коли треба звертатися до спеціалістів за порадою, не роздумуючись, вимовив: «Із шести місяців, коли в роті лише два зуби!»
Олена КОМПАНЕЦЬ
Фото автора
Щоби почати лікувати зуби, лікарям-стоматологам необхідно витратити на освіту вісім років. Також багато залежить від інтернатури і ординатури, так званої післядипломної освіти.
Комментариев нет:
Отправить комментарий