На свята мої онуки з’їхались на побачення з рідними. Говорили про все, згадували, сміялись, раділи. Якраз в «Промені» прочитали про ювілей школи №1, де навчались і мої внуки Єгор і Назар Павленки.
Спогади про школу залишились найдобріші, найтепліші, найсвітліші. Згадували всіх вчителів з добротою, любов’ю. Особливо запам`яталися початкові класи і їхні милі педагоги Р.Ф. Салата і Н.М. Шевченко з їх вмінням навчати, терпіти, виховувати, оточувати ніжністю всіх дітей. Сміялись, згадували «прикольні» випадки. Порадувались за нову шкільну програму, коли учень буде обирати (крім основних предметів) ті дисципліни, які будуть потрібні в майбутній спеціальності, житті, побуті. Особливо був радий Назар, що його дітям можна буде «не засмічувати» голови отими синусами-косинусами, тангенсами-котангенсами, якщо у них не буде до цього хисту.
Підкреслили момент, як мені (бабусі у 73 роки) довелось повторити алгебру і геометрію за 7-9 класи (вони в школі мені давались легко), щоб розв’язати задачі 60 білетів і допомогти Назару успішно здати екзамен (до речі, конспект і зараз зберігається для пам’яті).
Запитую Назара (він навчається в консерваторії): «Ну що, внучок, знадобились тобі оті формули арифметичної і геометричної прогресії, формули скорочення, перетворення виразів, тотожність, графіки рівнянь, квадратні корені, теореми Вієта, Піфагора й інше?»
– Аякже, бабусю. Ось дивись: зарплати і стипендії (якщо ще її дадуть за хорошу успішність) зростають в арифметичній прогресії, а ціни – в геометричній. Якби не оті формули, які ти так змушувала запам’ятовувати (і вчителька теж), хіба б я міг так швидко вирахувати, яка в мене буде зарплатня в «an» році, або, наприклад, ціна хліба в «вn» році («Промінь» же пише, що з початком нового року ціна на хліб зросте). От і думаю, чи не насушити сухарів на «вn» рік своїм правнукам, все ж колись буде поміч...
Або ось: я іду в аптеку купувати тобі зарубіжні ліки (лікарі ж зараз в основному їх призначають) і уже знаю наперед, на скільки копійок менше мені треба класти в гаманець (5%-знижка пенсіонеру). А якби не оті задачі на %, хіба б я знав це? Або ось середнє арифметичне: декілька пенсій депутатів + декілька пенсій твоїх поділити на загальну кількість цих пенсій і зразу стає ясно, чи варто було тобі працювати лікарем 50 років?
Або ось відносно задач на ймовірність: після закінчення консерваторії я точно не отримаю квартири, як молодий спеціаліст, тому що «не можна витягнути зелену кульку, якщо її там немає»... Отже, треба думати раніше, як заробити гроші на житло.
Як бачиш, бабусю, твій труд (і вчительки теж) не пропав даремно, я щось та пам’ятаю і використовую...
Я теж залишилась задоволеною тим, що, дякуючи новій шкільній програмі, мені не доведеться ще раз повторювати математику за 7-9 класи, щоб допомагати правнукам, у разі, коли їм буде не під силу цей предмет. Тобто освітні новації, виходить, не в усьому і погані...
Валентина ХРОЛЕНКО, м.Сновськ
Спогади про школу залишились найдобріші, найтепліші, найсвітліші. Згадували всіх вчителів з добротою, любов’ю. Особливо запам`яталися початкові класи і їхні милі педагоги Р.Ф. Салата і Н.М. Шевченко з їх вмінням навчати, терпіти, виховувати, оточувати ніжністю всіх дітей. Сміялись, згадували «прикольні» випадки. Порадувались за нову шкільну програму, коли учень буде обирати (крім основних предметів) ті дисципліни, які будуть потрібні в майбутній спеціальності, житті, побуті. Особливо був радий Назар, що його дітям можна буде «не засмічувати» голови отими синусами-косинусами, тангенсами-котангенсами, якщо у них не буде до цього хисту.
Підкреслили момент, як мені (бабусі у 73 роки) довелось повторити алгебру і геометрію за 7-9 класи (вони в школі мені давались легко), щоб розв’язати задачі 60 білетів і допомогти Назару успішно здати екзамен (до речі, конспект і зараз зберігається для пам’яті).
Запитую Назара (він навчається в консерваторії): «Ну що, внучок, знадобились тобі оті формули арифметичної і геометричної прогресії, формули скорочення, перетворення виразів, тотожність, графіки рівнянь, квадратні корені, теореми Вієта, Піфагора й інше?»
– Аякже, бабусю. Ось дивись: зарплати і стипендії (якщо ще її дадуть за хорошу успішність) зростають в арифметичній прогресії, а ціни – в геометричній. Якби не оті формули, які ти так змушувала запам’ятовувати (і вчителька теж), хіба б я міг так швидко вирахувати, яка в мене буде зарплатня в «an» році, або, наприклад, ціна хліба в «вn» році («Промінь» же пише, що з початком нового року ціна на хліб зросте). От і думаю, чи не насушити сухарів на «вn» рік своїм правнукам, все ж колись буде поміч...
Або ось: я іду в аптеку купувати тобі зарубіжні ліки (лікарі ж зараз в основному їх призначають) і уже знаю наперед, на скільки копійок менше мені треба класти в гаманець (5%-знижка пенсіонеру). А якби не оті задачі на %, хіба б я знав це? Або ось середнє арифметичне: декілька пенсій депутатів + декілька пенсій твоїх поділити на загальну кількість цих пенсій і зразу стає ясно, чи варто було тобі працювати лікарем 50 років?
Або ось відносно задач на ймовірність: після закінчення консерваторії я точно не отримаю квартири, як молодий спеціаліст, тому що «не можна витягнути зелену кульку, якщо її там немає»... Отже, треба думати раніше, як заробити гроші на житло.
Як бачиш, бабусю, твій труд (і вчительки теж) не пропав даремно, я щось та пам’ятаю і використовую...
Я теж залишилась задоволеною тим, що, дякуючи новій шкільній програмі, мені не доведеться ще раз повторювати математику за 7-9 класи, щоб допомагати правнукам, у разі, коли їм буде не під силу цей предмет. Тобто освітні новації, виходить, не в усьому і погані...
Валентина ХРОЛЕНКО, м.Сновськ
Комментариев нет:
Отправить комментарий